Розділ №17. Рефлекторні обійми

Гаряче дихання м'яко промайнуло по шиї. Щось колюче торкалося мого оголеного плеча, змушуючи мене потрохи соватися на дивані, аби знайти зручнішу позу. Але не там то й було! Варто мені було ворухнутися сильніше, як чужі теплі пальці  впевнено вп'ялися мені в талію, притягуючи до себе ближче. Від усвідомлення, що це не сон, всю мою млявість зняло рукою і я перелякано розплющила очі аби впертися поглядом в мого персонального маніяка. За старою традицією над нами знову літали колекційні ножі і я пожалкувала, що вони не проткнули мене ще минулого разу. Якби так і сталося, мені б не довелося зараз лежати немов статуї, намагаючись не рухатися аби кожен мій  рух не провокував нові дотики. 

Якщо минулих разів Айрон був хоча б пристойно вдягнений, то цього разу на ньому були лишень спортивні штани. Такі ж самі, які він мені позичив, доки мої речі висихали на батареях. Гарячі міцні  груди притискалися до моєї спини. Шершаві пальці ледь  сповзли по ребрах та зупинилися на талії. Святі метаморфи...! Тут що, медом намазано? Чому він знов опинився поруч зі мною на ліжку?! Мій мозок працював у режимі панічного шепоту, поки я обережно намагалася  нахилити голову й подивитися на цього безсовісного чоловіка. 

— Айроне…? — прошепотіла йому над головою аби раптом не схопити ножа собі в череп.  — Айроне, щоб тебе....! 

— М...? — ліниво промукав красень, зручніше вмощуючись поміж моїх кісточок. 

— Що ти робиш...? — намагалася не сильно буркотіти на нього, щоб не спровокувати рефлекси. Але цього лінивця, видно, взагалі мало що турбувало. 

— Сплю, — ніби нічого не сталося зауважив він. Колюча щока ледь подряпала моє плече і я нервово смикнулась. — Тобі теж раджу. 

— ...спати з тобою разом? — спробувала достукатися до його совісті. Але видно вона теж спала після важкої робочої зміни, бо у відповідь я почула лиш ще одне схвальне мукання. — Яка мила пропозиція з твого боку. Це зізнання в щирих почуттях до мене? Чи, може, спроба вдати, що так і було? 

— Що за балакуча жінка... — простогнав він, повертаючись на бік та нарешті розплющуючи очі. Якусь мить нічого не відбувалося. Але варто було мені натягнути своїм вбивчим поглядом на двоякість ситуації, як за сталевими зіницями почало з'являтися усвідомлення. — Дідько...! 

В кімнаті повисла мертвенна тиша. Якусь мить ми просто пропалювали один одного поглядами, намагаючись зрозуміти як вийти з цієї ситуації. Але пауза затягнулася настільки непристойно, що довелося одночасно відсахнутися та вдати, ніби нічого занадто особливого не відбувалося. Й ніби його м’які губи все життя були прикуті до мого плеча, а руки з народження торкалися до моєї талії. Ну, подумаєш? Вкотре прокинулися разом? 

— Вибач… — почав він, намагаючись загладити якось цю ситуацію, перш ніж я не розтулила свого рота. — Джейд вночі перебралася в моє ліжко і розляглася “зірочкою”. Тому я вирішив дати їй відіспатися, а сам за старою звичкою пішов на диван. І забув, що він вже був зайнятий. 

— Як для слідчого, у тебе надто кволі пояснення, ти так не гадаєш? — скептично здійняла брови й підтягнула до себе ближче ноги та ковдру. Теплий край сповз із торса Айрона, оголюючи накачаний живіт і я ледь зуміла відірвати очі від цієї картини. — Нехай забув. Добре. Але ти обіймав мене всю ніч. 

— Мабуть, рефлекторно… — ніяково пригладив він довге розтріпане волосся. 

— Рефлекси відпрацьовуються практикою. Коли ти міг встигнути їх набути?  — іронічно пробурмотіла і ще більше потягнула на себе тканину. Якщо вже я в цій ситуації опинилася жертвою, то варто було компенсувати собі ці нерви хоча б гарним видом. — Ти що, уявляв це у своїй голові?

— Уявляв, — спокійно відповів він, вловивши мій погляд на своєму тілі. 

Слова, які я ще секунду тому думала сказати, щоб зачепити його, різко застрягли в горлянці.