Розділ №16. 1. Корислива дівчина в боргах

Невже він хотів придбати мої послуги…? Чи… Його непокоїло те, що я цілувала Лайонела за гроші? Чи його просто дратувала моя робота? Питання посипалися настільки рясно, що куточки сповзли вниз. Мені не подобався жоден варіант. Бо я була або продажною дурепою в його очах, або доступною навіженою дамою. 

— У тебе занадто красномовний погляд, Хайлі, — ледь чутно промовив чоловік та теж відкинувся на спинку дивана. — Якщо я захочу тебе поцілувати, то це буде виключно зі згоди обох сторін та жодним чином не стосуватиметься грошей. Поцілунки за борг не приносять ніякого задоволення. Ти так не думаєш?

— Тоді про що ти задумався? — проігнорувала його питання. Не казати ж, що я б погодилась на поцілунок, якби він захотів його купити. 

— Про те, що було б добре мати когось, хто б міг придивитися за Джейд. Крім бабусі Рубі, звичайно. Останнім часом вона себе погано почуває. Тому я б хотів найняти тебе хоча б на кілька днів, — почав перераховувати він. — Нічого особливого. Відвести Джейд до школи, забрати. Посидіти з нею, поки я не повернусь з роботи. 

— Ти непокоїшся, що той амбал знову повернеться…? — запитала в нього, розвертаючись на бік. Айрон рефлекторно повторив за мною й опинився на відстані протягнутої руки. Занадто близько. Занадто тепло. Занадто спокусливо. — Ти знаєш, хто його послав?

— Не знаю, — хилитнув він головою. — Можливо, хтось із клану метаморфів хоче натиснути аби Джейд примкнула до них. Можливо, хтось зі злочинців. Я багато кому перейшов дорогу. Всіх не згадаєш. Тому я не хочу аби вона залишалася одна. Що скажеш?

— А…? — почала було, але мене нахабно перебили.

— Можеш пожити тут цей час. Я зовсім не проти, — тільки мій рот спробував знову розтулитися, як Айрон знову перебив мене. — Гроші у мене також є. Можеш не перейматися за це. Оплачу готівкою… І вимагати від тебе чогось захмарного теж не буду. Готуватиму сам. Прибиратиму сам. Домагатися не буду. 

— Та домагайся скільки завгодно! — не стрималась й таки підвищила голос на цього безсовісного чоловіка. — Я взагалі-то хотіла спитати, а що з міс Рубі?

— Що…? — запнувся він, багатозначно здіймаючи брови. А до мене лишень зараз почало доходити, що саме я йому ляпнула. Це ж треба було так! Хайлі Дарк, ти — дурепа! Тепер — офіційно. Моє обличчя нахабно стало червоніти, поки я не знала куди себе подіти від сорому. — Бабуся Рубі має слабке серце, тому сильно втомлюється на роботі. Вона хотіла звільнятися, але їй залишилося зовсім трохи до пенсії. Тому відкладає… Якщо ти не проти, можеш почати роботу з завтрашнього ранку. Можеш навіть переночувати тут, якраз речі висохнуть спокійно. Що скажеш?

— Скажу, що ти до біса…

— Спокусливий? — допоміг він підібрати мені слова. — Так і хочеться, щоб я домагався?

— Ти мені будеш це згадувати до самого ранку? — подивилася на нього з-під лоба, картаючи свій дурний язик. — Я просто не подумала та ляпнула перше, що спало на думку.

— У твоїй голові були думки про те, як я домагаюся тебе? — чоловік склав руки на грудях й переможно став розглядати моє обличчя. — Сподіваюся, тобі це хоча б сподобалося. 

Не дочекавшись від мене відповіді, Айрон як бешкетник посміхнувся, накрив мене ковдрою  до самої шиї та пішов до своєї кімнати. Щось мені підказувало, що картинка в його голові була яскравішою за мою. Цікаво, йому після неї не доведеться йти в холодний душ посеред ночі? 

____________________

Нехай ця ніч мине тихо. Бережіть себе.