Розділ №14.1. Претензії та борги

Щось всередині мене стиснулося від страху і я буквально на льоту встигла потягнути Джейд за руку та заступити її собою. Як на зло, посеред вулиці майже нікого не було, а ті люди які були — вдало мімікрували під асфальт. Шкода, що в мене не було такого вміння і я не могла нас обох перетворити на якусь важку лавочку, аби ці покидьки надірвалися. Бач, чого задумали! Викрасти дитину посеред білого дня! 

Серце нервово закалатало, поки я спазматично намагалася зібрати себе докупи. Найгірше в цій ситуації було те, що незнайомець попри мішкуватий одяг та шолом на голові, все одно не здавався слабким. У своєму тілі я нічого не могла йому протиставити. Тому єдине, до чого я додумалась — перетворитися на знайомого спортсмена, якого мені доводилося підміняти свого часу. Так принаймні, ми мали один ріст та схожу вагу.

— Якого…?  — почувся хрипкий голос, ніби людина палила щось міцне останні кілька років. Злочинець розгублено зробив крок назад, не очікуючи подібної підстави й став шукати щось поглядом. 

— Джейд, біжи до батька. Швидко, — тільки й встигла мовити, перш ніж цей же бовдур кинувся на мене та повалив на землю. 

Холодний асфальт впився в шкіру. Крізь зціплені зуби  рефлекторно вирвалося гарчання й поки мої зап’ястя стискали все сильніше, я думала лише про те, як би це зняти з цього покидька шолом та побачити його обличчя. Це дало б мені хоч якісь зачіпки, якщо він не розіб’є мою голівоньку зараз. А якщо пощастить, то я ще навіть встигну йому зламати щелепу… 

— А ну лежи! — він рвонув мене за плече, намагаючись перевернути обличчям вниз. — Куди вона побігла...?! 

Замість відповіді я вишкірила зуби й підставила передпліччя під його наступний удар. Боляче — так, але терпимо. Я вже билася в тілі цього спортсмена й знала, як себе захищати і як давати відсіч… Тільки тоді була м’яка поверхня, а не чортів холодний асфальт, після якого в мене залишаться зідрані до крові долоні. 

— Від. Пу. Сти…! — закричала крізь стиснуті зуби, намагаючись відтиснути його коліном. Мить, і покидьок перекотився в бік після мого прийому самооборони. Я відразу ж встала та прийняла позицію для захисту, але перш ніж щось встигло знову відбутися, десь позаду почувся крик:

— Хайлі! 

З-за моєї спини полетіли всі металеві предмети, які тільки-но були: урни, бляшанки, стічна решітка. Вони летіли в злочинця, поки той намагався швидко забратися в автівку й дати по газах. Й, видно, Айрон таки був не всемогутнім, бо втримати машину на місці йому так і не вдалося. Він зміг лише пробити скло шматком металу, перш ніж підхопити мене за руку. 

— Ти ціла? — коротко кинув він, навіть не зводячи з  погляду з дороги. За його спиною тремтіла Джейд та стискала пальцями батькову куртку. Вона не могла відірвати погляду від злочинців й шукала захисту під батьковою рукою. — Він ніде тебе не поранив?

— Все добре, — збрехала, щоб не лякати дитину ще більше. Перетворюватися на людях я не любила, але  образ амбала лякав малечу, тому я через силу повернулася до свого тіла й полегшено видихнула повітря. — Тільки трохи поцарапала долоні. Тому вимагаю найбільший шматочок торта! Чув? Джейд сказала, що ти мені винен. Тому я вимагаю моральної компенсації! Правильно, люба?

— Правильно, — ніяково відповіла дівчинка, поки я зціпивши зуби вдавала з себе здорову людину. — Тато, а де наш тортик? 

— На касі, люба. Зараз ми його заберемо та повеземо міс Хайлі виплачувати борги, — погодився чоловік, притримуючи мене за лікоть. 

Дівча перебігло від батька на мою сторону та турботливо поклало мою руку собі на плечі. Якийсь час вона навіть мовчки йшла поруч з нами, а потім смикнула за рукав та прошепотіла на пів вулиці:

— Міс Хайлі...? Якщо у вас настільки погані смаки в чоловіках, то краще подумайте про мого тата. Він хоч і впертий як бульдозер, але значно приємніше буде за того вашого мотоцикліста... — вона серйозно захилитала головою, в потім гучніше додала. — Ти як хочеш, тато, але її залицяльників треба точно у клітку всіх пересадити. А то в мене серце стане. А я ще маленька, щоб в мене серце ставало, правда? 

__________________

Як сьогодні ваше серце? Зі святим Миколаєм вас, любі. Бажано, без радіаційної тривоги. Без шахедів. Без тривог. І без бовдурів у вашому житті. Поїжте чогось смачненького сьогодні та відпочиньте. 

Теплої ночі