Розділ №14. Претензії та борги

От що за нестерпний день...? Як же так сталося, що я знову йду до будинку Айрона, так ще й цього разу з його донькою? Хайлайн! Не можна піддаватися на маніпуляції дітей, навіть якщо вони б'ють по болючому й дивляться на тебе своїми величезними очима! В тебе свої такі ж є, між іншим! Благають нічим не гірше! Принаймні в образі хаскі... Наступного разу перекинься на пса й позмагаєтесь, в кого більш жалісливий погляд. Хай Айрон взагалі з'їде з глузду з вами обома. А не йде поруч  й кидає винуваті погляди. Варто було йому нас наздогнати, як ця мала заноза претензійним тоном сказала йому:

— Ти так колись остаточно збанкрутієш, татко. Мало того, що мені винен до кінця свого життя, то тепер ще й винен пані Хайлі за те, що вона зробила за тебе твою роботу, — ображено надула вона щоки та ще міцніше схопилася за мої пальці. — Ти тепер як справжній чоловік маєш як мінімум пригостити нас обох величезним смачним тортиком, щоб загладити свою провину. 

— Та мені вже час йти, — спробувала вирватися з рук цього маленького чудовиська.

 Але яке там! Не минуло й десяти хвилин, як вона відправила татка в найближчу кав'ярню за какао та тортом, а сама вмостила мене на лавку на алеї. Таке відчуття, ніби слідчим був не Айрон, а Джейд. Бо варто було її батьку зникнути з горизонту, як вона влаштувала мені цілий допит й не замовкла ні на мить:

— Ви теж метаморф? А на кого можете перекинутись? А скільки разів у день? А в кота можете? А в морську свинку? А якщо дуже постаратися? — засипала вона мене питаннями, на які я лишень встигала хитати головою "так" чи "ні". Й останні десять питань я навіть не задумувалася над відповіддю, бо цей бліцдопит вибив мене з колії. — А вас бабуся найняла? А гроші вже заплатила? А вам сподобався виступ? А мій тато сподобався? 

Голова машинально опустилася вперед і я визнала свою симпатію до цього чоловіка, сама того не усвідомивши. Й варто було мені тільки розтулити рота, щоб сказати щось на свій захист, як вона переможно підстрибнула, а я — вдарила себе долонею по лобі. От що за нестерпна базіка? Сто питань за хвилину! Тепер хоч зрозуміло, чому Айрон мовчки прийняв свою провину й навіть не намагався їй щось пояснити. Це дівчисько перебалакало б його на раз два. 

— Твій тато дуже хороша людина, яка нещодавно допомогла мені, — спробувала викрутитися з цієї ситуації та зайти з іншого боку. — Звичайно, що він мені сподобався.  Хороші люди не можуть не подобатися. 

— Міс Хайлі, — серйозно промовила Джейд, дивлячись на мене з-під лоба. — Я живу з татком все своє життя і я точно знаю, що в нього зовсім противний характер. Тому рекомендую вам змиритися з цими почуттями й не брехати мені більше. Чи брехати щось правдоподібне. 

— Та я не... — тільки почала, але мене знов перебили. 

— Постривайте... — завмерла вона на мить, й стала повільно розвертатися в мою сторону. Її й без того величезні очі стали ще більше й на якусь мить мені здалося, що вони от-от лопнуть. — То це ви?! 

— Я...? — не зрозуміла її претензії. 

— Ви! Це через вас тато відправив мене до бабусі вчора! — вигукнула вона викривальним тоном, а я нахабно склала руки на грудях й задерла носа. Слава небесам у нашій країні діяла презумпція невинуватості. Хай спершу докаже, що я в чомусь винувата. Нічого не знаю. — Я через вас пропустила двісті сьому серію свого улюбленого мультфільму! Мене бабуся Рубі відправила спати раніше! Ви як хочете, але ви винні мені перегляд мультика! Тому ви йдете з нами! 

Дівча тупнуло ногою та склало руки на грудях в кількох метрах від лавочки. Коло нас їздили машини, тиснули на газ й гуділи немов бджоли. Напевно тому я не відразу  помітила, як одна з автівок різко зупинилася й з неї вискочив здоровенний чоловік. Мить, і він кинувся до Джейд й за кілька секунд опинився поруч з дитиною.