Розділ №9 Моя особиста Катастрофа

«Якого біса...? Просто якого біса...?» — вертілося в моїй голові, поки я цілувалася з Лайонелом, під пильним поглядом Айрона. От що він забув сьогодні в цьому місці та ще й в цей час? Невже не можна було прийти на хвилину раніше чи якось вже потерпіти й увійти трішки пізніше? А ще казав, що не маніяк… Ага! Так я йому й повірила! За останні двадцять чотири години я бачила його частіше ніж себе в дзеркалі! Їй богу, склалося враження, ніби він переслідував мене по всьому місту. 

Поки чужий язик п’янко вимагав продовження банкету, я продовжувала в думках вичитувати чоловіка. А він нахабним чином завмер на місці й мало не спопеляв мене поглядом так, ніби бачив зараз свою дружину,  а не мене. Он, як зіниці потемніли й кулаки стиснулися. 

— Схоже, я пропустив найцікавіше, — промовив Айрон Айз та навмисно гучно відставив стільця, змушуючи нас зупинитися. — Ви що, від нудьги на поцілунки стали грати, як в старі добрі часи? Минуло стільки років, а нічого не змінилося…

— Хто б казав, — вичавив з себе Лайонел та закотив очі. Він роздратовано відвернув обличчя в бік та випив за один ковток спиртне. — Ти такий самий нестерпний, як і в студентські роки. Тільки он, бритися став краще. Що, дружина дістає?

— Ні, донька вискубує пінцетом та жаліється вчительці, що її батько колючий, — спокійно зауважив слідчий, наливаючи й собі випити. Якби я знала, що міс Рубі збагрить його на зустріч випускників, я б ніколи в житті не погодилася сюди прийти. — То на чому ви там зупинилися? Хто крутить? 

— Я! — влізла Елісон та хутко поклала свіжу пляшку з вина з краю столу й крутанула, ігноруючи здивування на обличчях одногрупників. Горло вказало на Рона й той мало не вдавився шматком м’яса від несподіванки. — Значить Роні… Запитуєш у-у-у…

Тонкі пальці знову крутанули пляшку й горло вказало на мене. Лайонел під столом м’яко стиснув мої пальці й став очікувати підстави разом зі мною. Але перш ніж хтось із нас зумів сказати хоч щось, моє особисте Нещастя здійняло в повітря закляття правди, викликаючи в мене щире бажання вбивати. Його в тому числі. А все тому що варто було хоч комусь збрехати, як маячок світився б червоним і за правилами цієї дурної гри брехун зобов’язувався поцілувати того, хто ставив питання. Або ж випити щось, від чого печінка відвалиться та сама себе поховає прямісінько під столом. 

— Раз ви вже почали… — задумався Рон, все ще пережовуючи свою вечерю. Певно, він прийшов сюди виключно за нею. Хоч один адекватний знайшовся. Якщо можна було взагалі назвати адекватною людину, котра не відлипала від своєї миски.  —  Давайте тоді почнемо з чогось легкого… Ким ви працюєте?

“Легкого, щоб його!?” — морально заволала я. — “І ж не скажу, що я працюю дівчиною Лая… Про метаморфів краще було теж не згадувати, задля уникнення нового кола пекла з Айроном”

Вибору особливого не було, тому я вдала ображену дівчину й швидко випила ту гидоту, яку налила Елісон. Й поки мої губи намагалися оговтатися від випивки, я подумки просила небеса, аби ця нещасна пляшка оминала мене надалі сотою дорогою. Бо печінка, все ж таки, у мене була аж ніяк не броньована. І відростити нову я не змогла б знову, при всьому бажані. Але, як на зло, з легкої руки цієї відьми, наступні пів години питання ставили лише мені. Ще й такі, на які я взагалі не могла дати відповідь. Й мало того, питання ставили всі по черзі крім мене! Й навіть Айрону перепала честь в самому кінці кола доконати мене!

— Та ви знущаєтесь… — констатувала факт й витріщилась на слідчого, перш ніж знову вилаятися подумки. — Це що за магія така…? Ви що, телекінезом володієте?

— А Лайонел не казав тобі? Еліс майстер з цієї гри. Свого часу вона місяці витратила для того, щоб вивідати в нього більше інформації. Ти ніколи не переграєш її, — булькнув п’яний Рон. Не скажу, що я була значно тверезіша, але я щиро сподівалася, що принаймні мала кращий за нього вигляд. — Питай, Айроне, й будемо зав’язувати. А то весь вечір тільки те й робимо, що допитуємо цю нещасну. Мені допитів й на роботі вистачає. Дайте спокійно поїсти вже… Бачите ж, он як образилася, що навіть ні разу не дала відповідь. Закінчуйте вже…