Глава 27. Принци, дракони та слизеринські ревнощі

Після завершення першого випробування натовп вирував. Касс виглядала незвично жвавою — видовище з драконами справді припало їй до душі. Через ментальний зв'язок Драко відчував її піднесення, але за цим фасадом він все ще вловлював відлуння тієї дивної напруги, що виникла між нею та Астрою.

Драко терпіти не міг, коли від нього щось приховували.

— То про що ви там так завзято секретничали? — запитав він, намагаючись, щоб голос звучав невимушено, але в очах спалахнула підозра.

Касс лише відмахнулася:

— Ой, Драко, Астра знову за своє — загадки, «пророцтва», кінець світу... Ти ж її знаєш. Краще подивися, який крутий був турнір!

Зрозумівши, що від Касс нічого не добитися, Драко кинув швидкий, запитальний погляд на Астру.

Астра лише холодно відвернулася. Якщо Касс вирішила перетворити попередження про смерть на «згадку про чай», вона не збиралася втручатися. Поки що.

Зустріч із «принцом»

Коли вони спускалися з трибун, Касс випадково зіткнулася з Седриком Діґорі. Він щойно вийшов із намету, де йому обробляли опік. Касс завмерла. Він справді був симпатичним — саме такий принц, про якого вона мріяла. Проте всередині щось вперто підказувало: «Це гарна картинка, і одна із «любовних» ниток..., але не твоя справжня доля».

— Седрику! — вигукнула Касс, підходячи до нього. — Ти в порядку? Твій опік... мадам Помфрі сказала, що шраму не буде? Ти був неймовірним, справді!

Седрик, трохи приголомшений таким щирим напором слизеринки, лагідно всміхнувся:

— Дякую, Касс. Все добре, просто трохи пече. Але воно того варте.

— Турнір просто неймовірний! — продовжувала вона, ледь не підстрибуючи від захвату. — Ви всі молодці, вистояти проти дракона — це щось нереальне. Я так хвилювалася, коли Хвосторіг збив тебе з ніг!

— Ти єдина зі свого факультету, хто так відкрито за мене вболівав, — зауважив Седрик, кинувши погляд на похмуру групу слизеринців позаду неї.

— Хм? — Касс озирнулася на друзів, які стояли зі схрещеними руками та обличчями, наче вони щойно випили відро оцту. — Тц! Забудь про них... Вони сьогодні якісь дивні. Мабуть, пересиділи на сонці або занадто сильно вболівали за Крумма, що аж м'язи обличчя звело від напруги~.

Вона повернулася до Седрика з такою сяючою посмішкою, що хлопець мимоволі знову почервонів.

— Ех, я б теж хотіла хоча б колись пройти якесь одне випробування... — зітхнула Касс. — Мені здається, це було б дуже круто! Відчути цей адреналін, коли магія і воля стають одним цілим... — Касс відчула, як її вогняно-льодяна магія всередині не просто здригнулася, а ніби «заревіла», наче той самий дракон на арені. В цей момент навколо неї на секунду ніби закрутилися маленькі сніжинки... А очі «наповнились» щирою дитячою цікавістю та рішучістю!... Душа, яка збоку бачила, «тисячі» їхніх битв, раптом висунула вимогу: вона більше не хоче бути глядачем, у цьому «Турнірі Трьох Чарівників».

«Вона зовсім не схожа на слизеринку..., але вона й якась дивна, але...», — думав Седрик, дивлячись у її сяючі очі. — Хм~ «Від неї пахне морозивом, білими ліліями та «старими» романтичними книгами?... Але..., вона дивиться на мене так, ніби я справді герой, а не просто хлопець-чемпіон , який ледь не підсмажився. В ній стільки світла, що поруч із нею навіть мій опік перестає боліти».

Щире захоплення Касс виглядало настільки емоційно, що Драко, відчувши це «важливе» тепло, яке вона випромінювала в бік гафелпафця, ледь не вибухнув.

«Вона що, справді тримає його за руку?!» — Пенсі ледь не задихалася від люті, нервово накручуючи пасмо волосся на палець. — «Це ж публічне приниження факультету!». 

— Драко, зроби щось! Вона ж дивиться на цього Гафелпафця так, ніби він — головний герой її дурних книжок, та ніби зараз поцілує його, чи що гірше, попросить покатати на драконі! — різко майже шепотом почала кричати, до «завмерлого» Драко. 

«А наступний крок який буде? Те що вона почне в'язати йому шарф із борсуками?! Це катастрофа для нашої репутації!» — внутрішньо волала Пенсі, відчуваючи, як її світ ідеальних чистокровних манер розсипається через одну надто щиру дівчину.

Астра спостерігала за ними з гіркотою, що стискала горло. «Ти захоплюєшся ним, Касс, бо він уособлює твоє улюблене ”неможливе” світло. Але саме це світло згасне першим», — промайнуло в її голові. — «Я бачу тінь смерті над ним так само чітко, як і над тобою. І найстрашніше, що ти можеш зустріти свій кінець з такою ж усмішкою, як зараз».

Кошмар для всіх, крім однієї

— Касс, ти взагалі чуєш себе? — нарешті вклинився Блейз, підходячи ближче. — Яке «пройти випробування»? Дракон там б спопелив, якщо не тебе, то все поле разом із суддями уж точно!

— Ну, я ж просто люблю тварин~, — щиро відповіла Касс, не розуміючи що вони мають на увазі, та не помічаючи напруги та страху в повітрі. — А дракони... вони ж такі величні істоти! Хіба можна їх боятися, коли вони такі гарні?

Поки Касс розпитувала Седрика про те, як на дотик відчувається драконяча луска, слизеринці обмінювалися поглядами.

— Це катастрофа, — процідив Теодор Нотт. — Спершу вона захищає Поттера, тепер марить Діґорі. Якщо вона продовжить у тому ж дусі, наступного разу вона запросить Волдеморта на танці, бо він ”теж має цікаву домашню тваринку”?!

— Та й вигляд у нього екзотичний... — похмуро та з «роздратуванням» додав Драко, уявляючи, як Касс намагається почухати Нагайну за «вушком».

— Ех. Але, схоже, для Касс це найкращий час у житті, — раптом додав Теодор, помічаючи, як сяють її очі.

Нарешті Драко не витримав. Він підійшов і схопив Касс за лікоть.

— Так, ладно, Касс, пішли! Чемпіонам треба готуватися до наступного туру, а нам — до уроків. А тобі, нагадаю, особливо треба підтягнути зіллєваріння! Снейп тебе живцем з'їсть, якщо ти знову переплутаєш ікла гадюки з голками дикобраза.

— Па-па, Седрику! Ще побачимося! — гукнула Касс, весело махаючи через плече.

Драко, Астра та друзі зі Слизерину подумки відповіли в один голос: