Глава 22. Перрон забутих істин

Платформа 9 ¾ була затягнута густою парою від «Гоґвортс-Експресу». Какофонія звуків — вигуки сов, гуркіт валіз та галас студентів — зазвичай заспокоювала Касс, але сьогодні вона відчувала дивну напругу.

Вона побачила його здалеку. Драко стояв біля вагона Слизерину, виглядаючи ще більш блідим і витонченим, ніж зазвичай. Поруч із ним, немов тінь, завмерла Астра, чий погляд, здавалося, прошивав натовп наскрізь.

Як тільки Касс підійшла ближче, ментальна стіна, що розділяла їх усе літо, з тріском розвалилася. Їхній зв'язок спалахнув із новою силою, і дівчина ледь не похитнулася від різкого сплеску емоцій, що ринули від Драко: страх, тривога і незрозуміла провина.

«Ти тут», — пролунала думка Драко, і в ній було стільки полегшення, що Касс мимоволі посміхнулася.

— Привіт, Малфой, — сказала вона вголос, зупиняючись навпроти нього. — Виглядаєш так, ніби зустрівся з дементором особисто.

Драко здригнувся, кинувши швидкий погляд на Астру, яка лише загадково посміхнулася кутиками губ.

— Просто виснажливе літо, — сухо відповів він, намагаючись сховати за ментальним блоком образи палаючих наметів і Чорної Мітки. — А ти? Як твої… канікули у Тонксів?

Розповіді про літо

Вони зайшли в купе. Астра сіла біля вікна, відразу розгорнувши якусь стару книгу, ігноруючи присутніх, але Касс відчувала, що вона слухає кожне слово.

— Моє літо було дивовижно спокійним, — почала Касс, вмощуючись навпроти Драко. — Ми з мамою (Андромедою) багато часу проводили в саду. Вона вчила мене новим закляттям для побуту, а тато(Тед) постійно жартував про те, що я стану найкращою чарівницею на Слизерині. Ноктюрна зловила свою першу садову гному… Було так мирно, Драко. Я майже забула, що світ може бути іншим.

Драко слухав її, і в його свідомості ці слова відлунювали болем. Він заздрив її спокою. У його світі літо означало офіційні прийоми, холодні погляди батька та криваве небо над стадіоном.

«Вона не знає. Вона не повинна знати», — промайнуло в його голові, і Касс вловила цей уривок думки.

— А як ти провів літо? — запитала вона, пильно дивлячись йому в очі. — Чемпіонат світу… це було так масштабно, як писали в «Пророку»? Газети згадували про якісь «заворушення», але батьки не хотіли мені показувати ті статті.

Прихована правда

Драко стиснув пальці на колінах. Він не міг розповісти їй про Пожирачів. Не міг сказати, що бачив там свого батька.

— Це було… видовищно, — почав він, ретельно підбираючи слова. Його голос звучав трохи механічно. — Квідич був на висоті. Але потім… почався хаос. Якісь п'яні ідіоти влаштували безлад у таборі. Міністерство, як завжди, не змогло нічого проконтролювати. Ми з батьком пішли звідти до того, як усе стало зовсім кепським.

«Брехня», — відчула Касс. Його емоції тремтіли, як натягнута струна. Він щось приховував, і це «щось» було пов’язане з болем.

«Драко, що насправді сталося?» — запитала вона ментально, пом'якшуючи свій натиск.

Він заплющив очі на мить.

«Не зараз, Касс. Просто… будь обережною цього року. Світ стає тісним. Астра каже, що цей рік змінить усе».

Астра, не відриваючись від книги, раптом промовила вголос, не звертаючись ні до кого конкретно:

— Деякі таємниці мають залишатися в темряві, поки не настане час для їхнього народження. Але пам'ятайте: коріння, яке ви вважаєте чужим, може виявитися вашим власним.

Касс нахмурилася, дивлячись на дівчину, яка була так схожа на Драко. Вона не зрозуміла натяку про своє походження, але відчула холод.

— Ти знову за своє, Астро? — роздратовано кинув Драко.

— Я лише констатую факти, які ви ще не бачите, — відповіла вона, і в її голові промайнула темна думка, яку вона ретельно сховала від Касс: «Насолоджуйся своїм спокоєм, Кассіопея. Тобі залишилося лише три роки».

Поїзд рушив, несучи їх назустріч Турніру Трьох Чарівників, і Касс відчула, як її «мирне» літо остаточно залишається позаду.