Потяг поступово сповільнився.
Колеса загуркотіли по рейках, вагони здригнулися, а за вікнами промайнули останні темні обриси лісу.
Нарешті поїзд зупинився.
— Приїхали! — пролунало десь у коридорі.
Двері купе почали відчинятися одна за одною.
Учні посипалися назовні, перегукуючись, сміючись і тягнучи за собою валізи.
Касс обережно взяла свій чорний рюкзак.
Ноктюрна знову вмостилася їй на руках.
— Ну що, — тихо прошепотіла Касс, дивлячись на неї. — Приїхали.
Герміона вийшла з купе слідом.
— Ходімо. Нам треба до човнів.
— Човнів?
— Так. Зараз побачиш.
Касс кивнула.
Вони разом рушили за потоком учнів.
Щойно вона ступила на платформу, її огорнуло свіже вечірнє повітря.
Касс завмерла.
Попереду, над темними деревами й водами озера, височів Гоґвортс.
Сотні освітлених вікон мерехтіли в темряві, відбиваючись у чорній поверхні води.
Замок здавався величезним.
Неймовірним.
Майже нереальним.
Серце Касс забилося швидше.
«Ось воно.»
Вона міцніше стиснула лямку рюкзака.
«Моя нова школа...»
«...моє майбутнє.»
Вона ще не знала, що за цими стародавніми стінами на неї чекають друзі, суперники, небезпеки...
І відповіді на запитання, яких вона поки навіть не вміла сформулювати.
Герміона вже прямувала до човнів.
— Касс!
— Іду!
Касс рушила за нею.
Учні один за одним спускалися до берега.
А потім...
Касс раптом відчула дивне поколювання.
Вона зупинилася.
Її погляд мимоволі ковзнув через натовп.
І там, серед учнів, вона побачила хлопця.
Платинове волосся.
Бліде обличчя.
Холодні сірі очі.
Він стояв трохи осторонь від інших слизеринців, щось слухаючи від своїх друзів.
А потім раптом підняв голову.
Їхні погляди зустрілися.
Усього на кілька секунд.
Але цього вистачило.
Хлопець ледь помітно насупився.
Щось дивне...
Наче легкий імпульс пройшов крізь голову.
Чуже відчуття.
Чужа присутність.
Чиясь думка, яку він не почув — але чомусь відчув.
«Що це було?..»
Касс теж здригнулася.
На мить їй здалося, що всередині голови щось тихо відлунює.
Наче хтось торкнувся її думок.
Вона різко відвела погляд.
— Касс? — здивовано покликала Герміона.
— Я... так.
— Ти йдеш?
— Так.
Касс ще раз непомітно озирнулася.
Хлопець все ще дивився їй услід.
Він не розумів, чому ця дивна дівчина раптом здалася йому знайомою.
Касс теж не знала відповіді.
Вона лише відчула, як по спині пробіг легкий холодок.
А потім повернулася до Герміони й рушила до човнів.
Десь далеко, за межами платформи, ніч раптом розірвав гучний шум.
Учні почали обертатися.
— Що це?..
— Ви чули?
Герміона підняла голову.
Касс теж озирнулася.
А над темними деревами, наближаючись із боку дороги, щось велике промайнуло в нічному небі.
Гоґвортс ще навіть не встиг привітати їх із початком нового навчального року.
А проблеми вже починалися.
Відредаговано: 11.11.2026