РОЗДІЛ 29.1. Альтернативна реальність

/З відеоблогу Коте Ріни/

Доброго дня, шановні відстежувачі. Сьогодні ми в гостях у Лисички Сью… Вибачте, у її високості принцеси Аофанії.

Принцеса за власним бажанням запросила нас із Семом на сніданок до королівського палацу Версани. На жаль, Сема ви не побачите і навряд чи почуєте, він ненавидить публічність, зате мене вистачить ще й із лишком.

Ми не в музеї. Вся ця краса… Позолота, оксамит, мережива, фарфор, кришталь… Розписна стеля, уявляєте? І картини відомих зарубіжних художників вартістю…

Все, мовчу. Хто я така, щоб міркувати про зовнішні борги Імодалісу та способи їх погашення?

Це їдальня. Мала. Всього на дванадцять персон. Моїх знань недостатньо, щоб визначити архітектора та стиль, але докладніше про будівництво та оздоблення королівського палацу ви можете дізнатися з циклу передач «Спадщина імперії Талтіс».

Втім, меблі мені знайомі. Такі чудернацькі ніжки, легкість силуету та асиметрія на межі пристойності характерні для епохи Мишиних Перегонів – останніх передреволюційних десятиліть імперії. Посуд, безсумнівно, вироблено на Землі, про це свідчить маркування під тарілками. Столові прилади сучасні – самоочисні, з функцією охолодження чи обігріву. Люстра…

Забудьте про люстру, до нас приєдналася принцеса Аофанія. І, здається, ось-ось буде сніданок.

Для тих, хто тільки долучився: принцеса – оте прекрасне золотоволосе створіння з виразними блакитними очима і гнівним рум’янцем на ніжних щоках, яке тягне на повідці собачку породи «стовідсоткове ГМО».

Не дивуйтесь, я можу таке казати. На Імодалісі свобода слова. Шановна Аофанія користується нею, щоб писати вигадані гидоти в галанеті, а я – щоб озвучувати… кхм… теж, мабуть, гидоти, але ті, які бачу.

Чисто для довідки: я схвалюю експерименти з кей-матерією, тому що вони врятували чимало життів, включно з моїм, проте ставлення Імодалісу до цього питання суперечить усім нормам галактичного права.

Ну гаразд, про смаки не сперечаються. Якщо комусь подобається рожева псина зі крильцями метелика, кінською гривою та левовим хвостом – це його право.

Ваша високосте, добрий ранок!

Сподіваюся, що добрий… Судячи з виразу вашого обличчя, нічого доброго прийдешній день не принесе. Залишилося з’ясувати, кому саме.

Ваша високосте, заспокойтесь! Сем, як справжній джентльмен, лише хотів посунути вам стілець. Чого ви злякалися?

Будь ласка, сідайте. Цю зустріч призначили ви, тому, гадаю, розмова буде змістовною.

З вами все гаразд? Ваша високосте!

Семе, це схоже на панічну атаку. Поклич когось!

Народе, перерва.

/дві години потому, автоматичний набір тексту на екрані, пунктуація погана/

– Принцесо Аофаніє, ви впевнені, що готові відповідати на запитання? Я розумію, вам зараз важко, але свій шанс не проґавлю, тому делікатності не буде.

– Я готова. Хочу покінчити з цим якнайшвидше.

– Вас змусили запросити мене і С…

– Не вимовляйте його ім’я! І ні, мене не примушували. Батько попросив залагодити непорозуміння, що виникло між нами. Я хочу прояснити свою позицію у прямому ефірі.

– Звучить непогано. Але я не можу зрозуміти, чому ви це робите, ваша високосте.

– Свідками нашого конфлікту стали понад сто мільярдів користувачів. Їм відомий лише ваш погляд на те, що відбувається, Коте.

– Катя.

– Я збираюся відкрити інший бік медалі. Починайте.

– У вас таке було, що ніби все логічно, а в мозку пищить тривожний сигнал?

– Мій психолог клянеться, що я здорова, Коте.

– Катя.

– Пропоную перейти ближче до справи. Ви хочете знати, чому я ненавиджу Олександра Райса. Все просто: він зруйнував мою сім’ю. Не перебивайте, Коте. Це довга історія. Вона почалася сімнадцять років тому, через рік після мого народження.

– Коли Сем відсвяткував свій дванадцятий день народження?

– Не перебивайте! Я маю це сказати. Я народилась у законному шлюбі і вважала, що у моєму житті все легко і просто. Мати померла рано, батько мною не цікавився взагалі, всі його думки займала нова дружина та спільні з нею діти. Семеро хлопчиків – спадкоємців нашого убогого королівства, що існувало лише на папері, і шість красунь-дочок, що легко піддавалися вихованню.

– Звучить так, ніби вас красунею не вважали, ваша високосте.

– Я була справжньою потворою, поки з Імодалісу не прийшла пропозиція щодо участі у королівському доборі. На той момент ніхто із сестер не досяг повноліття, тому довелося покращувати мене. Пластичними операціями. Це чарівне личко коштувало Іосії ще й якого статку, але річ не про те!

– Вам виповнилось вісімнадцять після підписання контракту з Імодалісом.

– Ще б пак! У нашій дірі систему Фарріса вважають мало не колискою цивілізації. На Імодалісі королівська родина не голодує, уявляєте? Живе у розкоші й править по-справжньому. Я раділа як дитина, що побачу верхівку суспільства. У клініці на Мебісі не було більш слухняної та вдячної пацієнтки, ніж я!