28.4

– Докторко, я з вами відвертий, – продовжував Мак Сим Лян. – Реббітом займаються найкращі фахівці. На нього витрачаються ресурси, призначені для екстрених ситуацій у королівській сім’ї. Самі розумієте, це не тому, що він цінний для нації. Реббіт має бути у транспортабельному стані, щоб залишити планету.

– Ви самі нас сюди заманили! Що змінилося?

– Усе. Абсолютно все. Згода, лікарко? Ні у вас, ні у Реббіта немає причин затримуватися.

Матіса кивнула. Макс мав рацію – вона хотіла якнайшвидше залишити систему Фарріса позаду і повернутися у своє звичайне життя, де панували проблеми інопланетян, а люди з їхньою маніакальною жагою до знищення одне одного існували далеко-далеко, в іншій реальності.

На зразок Імодалісу.

– Сім років тому Дослідницький центр Онікса розпочав випробування вкраденої еліанської технології біокопіювання крізь простір та час. Їхньою метою були тварини Землі докосмічної епохи. Стався збій, і з’явився я – поліцейський Максим Лан, що зайшов до Інституту ветеринарної медицини по свою дівчину, але замість побачення потрапив до лабораторії Онікса. Мене приспали, Матісо. Як собаку. Тобто… Я відчув укол – і мене не стало. Всі запанікували, я насамперед. Я тоді не знав, що створили мене з еліанського біоматеріалу, а еліани, відчувши смертельну небезпеку, миттю переходять в особливу енергетичну форму. Думав, я примара, мстити намагався… Ліз скрізь, вчився, спостерігав… І знайшов зачіпку – незаконні справи Центру з Імодалісом. Якби це випливло, чистенький у плані етики Онікс захлинувся б брудом.

Матіса похитнулася, сіла на холодний пластиковий стілець.

– Ви їх шантажували? – спитала, роздумуючи про відсоткове співвідношення правди та брехні в словах Мак Сим Ляна.

– Я вирушив на Імодаліс. Тут ігнорують міжнародні угоди й експериментують з кей-матерією без огляду на мораль та правила. Мені пощастило: Імодаліс за підтримки Онікса якраз почав співпрацювати з Еліанією. Нові моделі кіборгів, що бачать псі-форму, чули? Я потрапив у потрібне місце і спіймав свій шанс. Це все, докторко Лью. Катина історія лише почалася у тій самій лабораторії, що й моя, в усьому іншому між нами нічого спільного.

– Крім ветеринарії. – І знову Матіса відчула близьку брехню.

– Хотів би я сказати, що Кітті – моя втрачена багато років тому дівчина, але це не так. – Мак Сим Лян стояв нерухомо, навіть не переступав з ноги на ногу. – І я не думаю, що вона захоче мати, як ви висловилися, «запас тіл» з Імодалісу. Кітті – жива, вона відчуває вдосконалене тіло кіборга як своє власне. По суті, це і є легендарне «кіберпротезування всього тіла», створене професором Родасом Торном. Дослідницький центр полює на цю технологію, але вони не знають, що в її основі лежить псі-форма. Сподіваюся, ніколи й не дізнаються… Це ще одна причина, чому я хочу, щоб Кітті покинула цей сектор Галактики.

– А ви… Емм…

Матіса зам’ялася. Зазвичай вона легко озвучувала безтактні запитання, але зачіпати Мак Сим Ляна на цій стадії розмови було б непрофесійно.

– Я керую машиною, докторко Лью. Мій світ – дані та програми. Кожен новий «Макс» удосконалюється і освоюється в найжорсткіших польових умовах, це навіть спричинило теорію про клонований уряд. Найближчими роками мені обіцяють повну та пряму взаємодію з органами чуттів, але Кітті – це зовсім інше. Вона особлива. Вона мій ідеал. У вас є ідеал, Матісо?

– ЙйюТуЮхі. Це…

– Вчений, що намагається повернути з небуття стародавніх віандійців. Його теорія про те, що мільйони корінних жителів Віанди сплять під поверхнею планети в анабіозних камерах, не витримує жодної критики. Він сам розніс її вщент, але продовжує працювати в цьому напрямку. І він інсектоїд. Незвичайний вибір ідеалу.

– Натомість із вашим усе зрозуміло. Щасливий квиток на випадок, якщо вирішите ризикнути? Невже ви ніколи не хотіли розібрати Катю на частини, щоб дізнатися її секрет?

Мак Сим Лян відвернувся. Підійшов до стіни і вперся в неї лобом, поклавши долоні на білі панелі з геометричним візерунком.

– Родас Торн був генієм, – сказав глухо, – і знався на еліанських технологіях краще за самих еліан. Якби я хоч на мить повірив, що хтось у Дослідницькому центрі або на Імодалісі зуміє повторити його роботу, мене ніщо не зупинило б. Але Кітті унікальна. Вона – шедевр, автор якого мертвий. І вона моя надія на те, що одного разу я зустріну свого Торна. Ще щось хочете дізнатися, Матісо?

– Райс. На Тікоміті корабель відчинили командою з пристрою, де він авторизувався. Як таке можливо? Його спіймали? Вам треба спочатку вирішити це питання, бо без Райса Катя нікуди не поїде.

Мак Сим Лян ударив кулаком у стіну. Панель хруснула, вниз побігли тріщини, але він не надав цьому значення.

– Ми це вирішуємо. – Обернувся, опанувавши себе. – Відтепер на такі ситуації не дивитимуться крізь пальці. Не розумієте? Ваш Райс десь дістав старий планшет, ввів свої паролі й почав читати пошту, але побачив поліцію…

– Що з’явилася, звісно, зовсім випадково, – насупилася Матіса.

– …побачив поліцію, злякався…

– Без жодної на те причини. – Дівчинка Мотя не могла зупинитися.

– …злякався і викинув пристрій. Поліція його підібрала…