Глава 10

    Сьогодні у Пома був вихідний. Весна вже прийшла і почав таїти сніг, він ставав грязний тому збирати його вже не можна було. Тому всі збирачі роси відпочивали. Весною дуже небезпечно було виходити на двір тому що багато хижаків прокидалися після зимової сплячки і вирушали на пошуки їжі, а інші хижаки які не спали зимою теж вирушали шукати їжу тому що весною почали прокидатися не тільки хижаки, а і їх жертви. Тому коли таїв сніг ніхто із Картопляників не виходив на вулицю.

   Пом в такі дні любив ходити по великому коридорі тому що там життя кипіло. Діти гралися, бабусі й дідусі сиділи на лавці, хтось спішив додому, хтось в гості.

       Коли Пом проходив біля дітей, які скакали на скакалці земля затремтіла, всі хто був в великому коридорі злякалися. Але тремтіння перестало так само несподівано, як і почалось. Всі подумали що це все, але потім почалися якісь незрозумілі поштовхи але і вони були недовгі. А далі посеред коридору земля почала сипатися вниз, всі хто там був швидко почали тікати, а із дирки яка утворилася показався крот він хотів залізти в коридор. Але Картопляники почали в нього кидатися всім чим попало, в нього летіли скакалки, грудки землі, портфелі, навіть полуничний пиріг. Тому крот передумав залізати в головний коридор і спустився в свій прохід і зник.

    Дирку в головному коридорі залатали, а крот більше не появлявся. Тому через деякий час Картопляники зовсім забули про того крота. Але мабуть крот не забув про Картопляників тому що вже через тиждень він появився знову але вже не в головному коридорі, а в будинку Груші. Але він знову потерпів невдачу. Цілий місяць він не появлявся, але потім він заліз до ванни самого старійшини. І після цього старійшина вирішив відправити самих сміливих Картопляників вбити цього крота. Як ви зрозуміли одним із сміливців був Пом.

    П'ятеро сміливців залізли в яму в ванній старійшини до кожного була прив'язана мотузка щоб не загубитися.

   Коли вони залізли то побачили ходи крота, розділившись кожен із них пішов по своєму. Пому дістався самий вузький, він йшов по ньому присвічуючи факелом.

   Він не довго йшов як побачив щось чорне в кінці коридора, схопивши шаблю він вже хотів напасти. Але він помітив те що біля одного великого чорного плями, ворушаться три маленькі.

    —Так, ти мама! -вигукнув Пом.

   Він дістав зі своєї кишені яблуко і кинув кротисі, та швиденько його з'їла.

     —Не бійся, я тобі не зашкоджу.

  Але Пом не знав що крім мами кротихи, є ще батько. Він стояв позаду Пома і вже хотів накинутися на нього. Але кротиха не дала йому цього зробити вона витягла в перед свою величезну лапу і закрила нею Пома. Кріт подивився на неї і зрозумів, що ця маленька людина їм не ворог.

   —Зачекайте, мене тут. Я ще принесу яблук, -сказавши це Пом, побіг додому.

  —Ну, що Пом?Ти знайшов крота?-спитав найстарший Картопляник. -Тому що всі інші його не знайшли.

   —Старійшино, я їх найшов. І знаю причину чому вони на нас нападали!-радісно закричав Пом.

   —Ти вбив його?

   —Ні.

   —Чому це?Якщо ти не вб'єш його він всіх нас поїсть.

   —Ні, не поїсть. У того крота є дружина і троє діток. Він на нас нападав тільки тому що шукав їжу. І якщо ми будемо їх годувати на нас більше не будуть нападати.

   —Ти прав Пом, убивати сім'ю неможна. Та чи достатньо у нас запасів?-спитав старійшина.

   —Достатньо, а поки що я побіг принесу їм ще яблук.

   Пом кормив кротів доти доки маленькі кротеня не виросли. І тоді кроти вирішили переселитися кудист в інше місце. Пом дуже важко було з ним попрощатися, але він розумів що настає час коли треба відпустити своїх друзів.