Глава Друга ( продовження 16)

Капітан здивувався. Він провів рукою, і перед ним виник прямокутник з графіками та датчиками. Він уважно їх переглянув і з сумнівом у голосі відповів:

— «Гамертоне, ти впевнений? Жоден датчик не знаходить об’єктів поблизу, що рухаються у наш бік...»

Гамертон роздратовано вигукнув:

— «А очі у вас є, капітане? Це теж датчик! Я на власні камери бачу цей об’єкт!»

Капітан стривожено запитав:

— «Бачиш? Де?» — «Просто над нами!»

Усі, хто чув слова Гамертона, підняли голову, дивлячись на напівпрозору сферу, яка була замість стелі. І потроху десь у виблискуючій зорями темряві космосу почали вимальовуватися риси чогось. Об’єкт збільшувався просто на очах. Він нагадував хмару з білого диму, крізь яку проходили розряди блискавок. Хмара ставала все більшою і явно тримала курс на лайнер «Вічність».

Капітан прокричав:

— «Гамертоне! Аварійний стрибок у міжпростір! Негайно!»

Гамертон відповів схвильовано-наляканим голосом:

— «Я... Я не можу! Чи мені здається, що я не можу! Щось мені шепоче, що я нічого не можу! Капітане, я не розумію, що діється! Я нічого не можу зробити!»

Капітан закричав:

— «Гамертоне, ручне керування! Швидко дай мені ручне керування!»

У залі вже починала виникати паніка. То тут, то там пасажири з криками та хвилюванням починали покидати приміщення. Але більшість залишалася і просто споглядала наближення загадкової, лякаючої хмари.

Гамертон якийсь час мовчав, а потім голосом, сповненим паніки, відповів:

— «Я не можу надати ручне керування! Ця хмара говорить до мене! Вона говорить, що я насправді нічого не можу!»

Капітан почав хаотично перебирати в голові варіанти виходу із ситуації, хаотично водячи очима. Хмара, здавалося, ще сильніше прискорилася і вже закривала собою весь простір.

У якусь мить у лайнер врізалося щось надзвичайно важке. Корабель сильно трясонуло, деякі пасажири впали на підлогу. Світло почало блимати, і стали чутні крики справжнього переляку.

Напівкуля стелі була огорнута білим димом, крізь який до неї тяглися дві темні велетенські руки із сімома кігтистими пальцями. Вони охопили напівкулю майже наполовину. Кайрин мовчки, з жахом споглядав цю картину.