Глава Друга ( продовження 5)

Обличчя Кайрина знову вмить змінилося, набувши сильної роздратованості, і він просипів:

— «Навіть не думай цього робити! Я дійсно цей сік тобі зараз на голову виллю!»

Бальтор знизав плечима і сказав:

— «Ну то що, мені не можна підійти? Ти ж сидиш і нічого не робиш. А я зроблю».

Кайрин не міг повірити у ці такі прості й водночас страшні для нього слова. І справді, Бальтор зі своєю впевненістю та чоловічою вродою може привернути увагу Іали. Кайрин, широко розкриваючи очі від ляку, неголосно сказав:

— «Я не можу зараз підійти... Не зараз... Не можу...»

Обличчя Бальтора теж стало серйозним. Він дивився просто у вічі Кайрина. Холод пронизав Кайрина зсередини від думки, що Бальтор почне свої маніпуляції щодо Іали, а він за всім цим буде мовчки спостерігати. І наступної миті обличчя Бальтора знову стало веселим та усміхненим. Він по-дружньому хлопнув Кайрина по плечу і весело сказав:

— «Та жартую я, Господи! Кайрине, друже, розслабся! Це ти, крім неї, світу білого не бачиш. А я вже тут не менше дванадцяти гарячих штучок пригледів. І це ж лише початок!»

Весь цей час десь неподалік чувсь якийсь настирливий дзижчачий звук. Але Кайрин не звертав на нього уваги. Він важко видихнув і весь осунувся від напруження та полегшення після слів Бальтора. Бальтор закинув ногу на ногу і, взявши без дозволу сік Кайрина, сказав:

— «Слухай, я взагалі з тобою дещо інше хотів обговорити. Ти чув коли-небудь про Арістарха Анжелворда?»

Нове положення Бальтора дозволило знову спостерігати за Іалою, і Кайрин, не звертаючи уваги на Бальтора, знову прикував свій погляд до неї, відсторонено відповівши:

— «Не знаю. Мені байдуже, хто це».

Але Бальтора ця тема цікавила, і він, попри повну відсутність уваги з боку Кайрина, продовжив:

— «Ну, це чудак, який боровся за виміри з помилковими вимірами. Чи він хотів, щоб усі переглядали виміри лише з помилковими сутностями, чи щось таке. Я не зовсім зрозумів його посил, але галасу він наробив добрячого у Галактичній Спільноті».

Кайрин навіть не кивнув у відповідь. Йому це все таким безглуздим здавалося, що Бальтор зрозуміє рівень його байдужості щодо цього питання і піде. Але Бальтор не здавався:

— «Так уяви, справа дійшла до того, що його збиралися публічно викрити у хибності його висновків. Та й не будь-де, а у центрі творчої спільноти, ну тієї, що біля червоної планети. Уявляєш! Але не це головне...»