52. ЗАМОК ІЗ СОЛІ

Солотвино – Соляна шахта, в якій живе король, що забирає спогади

Солотвино. Земля солі. Тут копають не тільки мінерали — тут час копають. І якщо спуститися в одну зі старих шахт, можна знайти не лише тунелі. А цілий замок. Побудований із солі. Крихкий, як спогад. І в його серці — трон. А на троні — Король Забутих. Він не карає. Не милує. Він просто... забирає. Все, що тобі боляче пам’ятати. Але іноді — і те, що важливо.

Роман був журналістом. Його цікавили "легенди в глибину" — старі тунелі, підземелля, історії, що пішли під землю, як ріки. У Солотвино його завели в стару шахту, яку давно мали закрити. Але вона… дихала.

Чим глибше спускався, тим легше ставало в грудях. Так, ніби щось із нього вивітрювалось.

На глибині 120 метрів він побачив стіни із солі, що світяться зсередини. Колони. Склепіння. І двері з написом:

"Увійди — забудеш. Але знатимеш."

За дверима — зал. Трон. І постать.

Король. Високий, білий, з очима, як замерзла вода. Він не говорив — але Роман почув:

– Що ти хочеш забути?

У пам’яті з’явились моменти, які він ховав:

• Сварка з батьком перед його смертю
   
• Жінка, яку не втримав
   
• Помилка в тексті, що зламала кар’єру
   

Король торкнувся його чола. Роман відчув… полегшення.

Але коли піднявся нагору — не пам’ятав, чому він тут.

Через тиждень йому знову довелося перечитати свій щоденник. Там — історії, які він нібито писав. Але не пам’ятав.

Він поїхав назад. У шахту. Але її… запечатали.

І тоді вночі йому наснився голос:

– Я зберіг твоє. Але тільки поки ти живеш чесно. Збрешеш собі — і втратиш назавжди.

P.S.

Кажуть, у Солотвині є замок із солі. Якщо туди зайдеш — залишиш частину себе. Не завжди погану. Не завжди добру. Просто те, що заважало. Але перед входом спитай себе: чи зможеш ти жити, не пам’ятаючи — чому починав.