44. КАЛЮЖА МАЙБУТНЬОГО

Миколаївщина. Регіон, де земля розбита дощами, а небо ніколи не буває повністю чистим. Тут після дощів залишається багато калюж. Але одна — особлива. Вона з’являється лише на певному перехресті, лише після грози, і лише на кілька хвилин. Люди кажуть: якщо заглянеш у неї — побачиш майбутнє. Але не все. А те, що змінить тебе. І якщо побачив — міняй плани. Або тебе поміняють.

Тетяна була логісткою. Планування — її життя. Вона не виходила з дому без чіткої маршрутки в голові: зустріч, кав’ярня, дзвінок, потяг. Але саме перед відрядженням на південь, через затяжну грозу, їй довелося зробити об’їзд сільськими дорогами.

На повороті побачила калюжу. Глибоку, темну, нереально круглу. Світло від фар машини дивно заглиблювалось у неї, ніби не в воду — в інший простір.

Тетяна заглянула.

І побачила себе. Але з іншими очима. Вона сиділа на зупинці, з рюкзаком, без телефону, без годинника. І... усміхалась. Просто так. Без причини.

Усе зникло за секунду. Калюжа — розплилась. Але щось у грудях залишилось. Неспокій. І… цікавість.

Стара, яка продавала огірки біля дороги, спитала:

– Побачила?
– Що це було?
– Те, що з тобою станеться, якщо не повернеш ліворуч.
– А якщо не хочу?
– Калюжа не показує бажане. Вона показує... розвилку.

Вона приїхала у відрядження. Але відчула, що все йде не так. Зустріч провалена. Контракт зірвався. І в сні знову побачила себе… з рюкзаком. І тими очима.

Повернувшись, вона змінила все: покинула офіс, взяла паузу. Вперше за роки — нічого не планувала.

Через рік вона знову їхала тією дорогою. Після дощу. І знову — та сама калюжа.

Заглянула — побачила іншу себе. Уже з дитиною. В горах. І запискою в руках:
“Ти правильно повернула. Але ти ще в дорозі.”

P.S.

Кажуть, на Миколаївщині є калюжа, яка показує не все майбутнє — лише найважливіше. Якщо побачиш її — не панікуй. Просто подумай: чи твій план дійсно твій? Бо іноді вода знає краще. І якщо вже показала — іґнорувати не вийде.