10. СВІЧКА В РІЧЦІ

Ужгород. Місто кави, вина і несподіваних містичних глибінь. Буквально. Бо у річці Уж, кажуть, живе щось давнє. І тільки одна річ тримає його від поверхні — свічка. Яка горить під водою. І якщо вона згасне…

Тарас був гідом. Він водив туристів, розповідав про сакури, вузькі вулички та чеські шляхи, але мав одну історію, яку залишав “на десерт”. Розповідав тільки тим, хто питав щось на кшталт: “А є тут щось реально дивне?”

Одного разу такий турист запитав:

– Щось страшне, містичне, справжнє?

– Добре. Розкажу про свічку.

Річка Уж тече спокійно. Але в самому центрі є місце, де вода завжди трохи темніша. Дід Тараса колись казав:

– Там тримається демон. Але не кайданами. Свічкою. Що горить під водою. Бо вогонь — не елемент. Це воля. А воля — сильніша за смерть.

Згідно з легендою, свічку колись запалив монах, який закляв тінь, що хотіла “перекусити містом”. І щороку її треба… оновлювати.

– І хто це робить?

– Один із тих, хто живе тут. Один із нас. Але ніхто не знає хто. Бо як дізнаєшся – станеш наступним.

Той турист — молодий блогер з камерою — вирішив знайти цю свічку. Вночі. Пірнув. І справді… щось побачив.

Його знайшли вранці. Весь у водоростях. Мовчазний. Камеру так і не знайшли. Але з того часу, кажуть, щотижня приходить на набережну. Стає і мовчки дивиться на воду.

– Він став частиною оберегу, – кажуть старі. – Бачив те, що не можна забути. І тепер тримає це в собі.

Коли хтось кидає монетку в Уж — і вона тоне без звуку — це знак: свічка ще горить.

Але якщо почути булькання — наче хтось сміється… краще піти додому. І запалити свічку на підвіконні. Для балансу.

P.S.

Ужгород і далі живе звичним життям. Але щовечора один ліхтар на мості блимає не від вітру. А тому що хтось перевіряє: чи ще горить вогонь, що тримає темряву під водою.