8. ХРЕЩАТИК О ДРУГІЙ НОЧІ

Київ. Хрещатик. Вдень – туристи, шум, парасолі та вуличні музиканти. Вночі – зовсім інший Хрещатик. Порожній, мовчазний, мов би щось чекає. Особливо після другої ночі. Бо саме тоді в підземеллі прокидається... Сковорода. І говорить.

Олена працювала журналісткою. Але не тією, що полює за хайпом. Вона збирала міські легенди, писала про них у блозі “Українська ніч”, і мала одну мрію: знайти щось, що ще ніхто не чув.

Коли їй розповіли, що о другій ночі підземний перехід біля ЦУМу починає... резонувати філософськими цитатами, вона спочатку подумала: “Марення студентів-філологів на пиві”. Але цікавість перемогла.

О другій ночі вона стояла сама в переході. Було тихо. Потім — ледь чутний шепіт:

– Світ ловив мене, та не спіймав…

Олена озирнулась. Нікого. Далі — інша фраза:

– Не той дурний, що не знає, а той, хто знає, та мовчить.

А тоді… прямо зі стіни, з мозаїки, почав виходити силует. У капелюсі. З книгою. І дуже серйозним виразом обличчя.

– Ти шукаєш сенс? – спитав він.

– Я... шукаю історію.

– Це майже те саме. Але не завжди.

Сковорода виявився дуже балакучим. І живим. Ну, типу “дуже переконливий фантом”.

Він водив Олену підземними ходами, яких нема на жодній мапі метро. Там були двері з написами:

• “Сумнів”
   
• “Мудрість”
   
• “Кабінет комунальних платежів” (Сковорода туди не заходив ніколи)
   

– Тут, під Києвом, – сказав він, – зберігаються відповіді. Але лише для тих, хто ставить правильні запитання.

– А як дізнатись, яке з них правильне?

– Запитай себе: воно допоможе тобі не зійти з розуму? Якщо так – то це воно.

Наступної ночі вона повернулась. І знову зустріла Сковороду. Але цього разу він привів із собою інших.

Там були:

• Малий хлопець, що питав: “Навіщо вчитися, якщо все є в Google?”
   
• Старенька вчителька, яка хотіла “ще трохи сенсу, бо пенсії не вистачає”
   
• І навіть айтішник, який шукав, як жити без тривоги, коли Java падає
   

І щоночі, з другої до третьої, підземелля перетворювалось на клуб розмовних філософських посиденьок з потойбіччям.

P.S.

Кажуть, якщо о другій ночі зупинитись на Хрещатику і прислухатись, можна почути:

– Чи ти є тим, ким ти є, чи ким тебе зробив Instagram?..

І якщо ти зупинишся, сядеш і подумаєш — можливо, тебе запросить Сковорода. З підземного Києва.