Глава 12

Нікіта

Друг? Хм… друг це вже хоч щось. Це точно краще, ніж просто знайомий. Дуже гріла думка, що Карамелька мене не вважала за психом і не втекла з криками "Рятуйте!". Хоча, можливо, все ще попереду. Зараз, скоріше за все, їй просто стало мене шкода. Я гнав як найдалі від себе всі ці похмурі думки. Поживемо, побачимо.

Дівчина пішла на кухню говорити телефоном. Добре, нехай буде так. Мені було майже байдуже на те, що вона дзвонила своєму хлопцю. Цього вечора і вночі Карамелька буде поруч зі мною. Я не знав, чому вона наважилась на ночівлю в незнайомій квартирі з дивним хлопцем, але хіба ж це варте уваги? Можливо удача посміхнулась мені, а може в дівчину були на це свої причини.    

Лана повернулася, але не поспішала підходити до мене. Стояла у дверях і якого дивно на мене дивилась, але страху вже не було в її очах.     

- Карамелька, ти можеш сходити в душ, якщо хочеш, звичайно, – вона, трохи поміркував, кивнула. – Там на вішалці новий рушник. Зараз я принесу тобі свою футболку, щоби ти змогла переодягтися. Цю ганчірочку, що на тобі, – вказав на сукню, – треба зняти. Та не дивись так на мене. Моя футболка на тобі й то буде довшою за це.

Лана посміхнулася мені. На її щічках при цьому з'явилися ямочки. Ого, я й не думав, що за таку дрібницю можна вмить закохатися в дівчину ще більше. Хоча куди ж ще більше, якщо й так голову зносить? Своїм вчинкам я не міг знайти логічного пояснення. Лише подумки дякував Лані за розуміння.    

Показав їй ванну кімнату. Після цього приніс речі, в які вона змогла б переодягнутися, і вийшов.

Поки дівчини не було, замовив піцу. Уподобань Карамельки я не знав, тому вибирав як для себе. Приніс зі спальні плед та багато подушок. Поки їх розкладав з'явилася Лана. Дідько! Вона вдягла лише футболку. Ааа… Нік, ти будеш хорошим другом, ти просто мусиш ним бути! А добрі друзі не дивляться на своїх подруг і не облизуються при цьому.  

Коли пропонував змінити одяг, я не думав, що моя футболка хоч і буде довшою, але зробить дівчину більш сексуальною. Лана була худощава: стрункі ніжки, осина талія. Груди мого улюбленого розміру. Будь-який одяг виглядав на дівчині чудово та ефектно. 

Сів на диван, поклавши на коліна одну з подушок, яку ще не встиг опустити. М-да, Лано, мені дуже важко буде з тобою дружити... Дівчина підійшла і сіла поряд. Легкий запах мого гелю для душу торкнувся носу. Волосся вона заплела в косу, щоб не заважало. Накрив Карамельку пледом і дав пульт.  

- Вибір за тобою, – посміхнувшись, проговорив я.   

І як ви думаєте, що вона обрала? Я то готувався до того, що зараз доведеться дивитися мелодраму. Але ні, вона зупинилася на мультику. Серйозно? Ця дівчина не перестає мене дивувати. Гаразд, мультик, так мультик.    

У двері подзвонили, прийшов кур'єр із нашою імпровізованою вечерею. Ми з Кіром часто любили замовляти піцу, або іншу готову їжу. Вже встигли визначитися з фаворитом серед кафе та ресторанів, які працювали на виніс. Тому в якості свого вибору я був впевнений.    

- Лано, я не знав, яку ти любиш, тому замовив на свій смак. Ця з ананасом, а ця "Чотири сири", – по черзі відкриваючи коробки, розповідав я. – В холодильнику ще є сік. Тобі який принести?   

- А вишневий є? – запитала дівчина. 

- Звичайно, зараз принесу, – мене здивувало те, що вподобання при виборі соку в нас співпали. – Тримай, – протягнув їй стакан.   

- Добре, дякую, – спокійно відповіла вона. – Ти ж не проти, якщо ми подивимось цей мультик? Ми з Владом давно хотіли на нього сходити, але він постійно зайнятий, тому у нас не вийшло, – трохи нахмуривши брови, промовила Карамелька. 

Знову вона його згадала, а я ледь впорався з гнівом, не давши йому відобразитись на моєму обличчі. Так, Владе, ти не зміг знайти час для своєї дівчини, а я зможу. Я доведу їй, що краще за тебе! Ось і знайшовся перший плюс в мою сторону. Я зроблю все, щоб Лана відчувала мою присутність у своєму житті, огорну її кохання та турботою.

- Я не проти, – але через кілька секунд додав, – наступного разу фільм вибираю я, – вона кивнула. От і чудово.  

Спочатку ми з'їли піцу, а потім приступили до перегляду мультфільму. До речі, ніколи б не подумав, що зможу так сміятися через те, що птахи та свині постійно між собою змагаються. Під кінець мультфільму у мене навіть болів живіт. Я давно так не веселився. Якщо чесно, то не пам'ятаю, коли в останній раз ось так сидів вдома і дивився щось по телевізору. На душі було спокійно, навіть наявність другої половинки в дівчини, яку я так ніжно обіймав, не викликала тривоги.

Лана заснула у мене на плечі. І як же тепер бути? Гаразд, перенесу її в спальню, а сам ляжу тут. Так і вчинив. Коли опускав дівчину на подушку, вона щось замугикала. Обійнявши мене за шию, притягнула до себе, неначе плюшевого ведмедика.

Я чесно не збирався засинати, думав, полежу трохи й піду. На хвилинку прикрив очі, розплющую, а на вулиці вже почало світати.    

Намагався якомога тихіше вислизнути з кімнати. В цей момент почував себе величезним слоном у посудній лавці. Зачепився за одну з подушок, що лежали на підлозі й ледве встояв на ногах. А скільки гуркоту від цього було... Озирнувся, наче не розбудив. Обережно прикрив двері та попрямував на кухню варити каву.

Поки готував сніданок, прокручував в голові вчорашній вечір. І поклавши руку на серце, міг сказати відверто – мені не було соромно за свою поведінку. Я навіть пишався своєю нахабністю в клубі та витримкою вдома.