~3~

Сонце вже підпікало, бо час зблизився до полудня, і шкіра русала доволі швидко висихала.

Сам він був одягнутий у синій мундир з відкритими від плечей руками. Цей мундир був чимось схожий на чорний мундир англійського пастора без рукавів.

Одежа на хлопці висихала, як і луска просихала на його потужному хвості. І чим сухіше вона ставала, тим більше блідла. Поступово хвіст почав розходитися навпіл, а луска видозмінювалась у тілесну людську шкіру. Плавці перетворювалися у ступні. 

І вже скоро Русал сидів на піску, обхопивши свої людські ноги, в синіх бриджах точно такої ж тканини і пошиву, як і верхня частина його одягу.

Він спробував встати, але похитнувся і знову опустився на пісок не в змозі втриматись на ногах. Але, вочевидь, Русал був досить впертим, тому знову піднявся. 

Команда піратів невідривно слідкувала за ним, не тільки через наказ капітана, а й від шаленої цікавості, дивились як на цінний скарб… жадібно, бо за таку диковину можна було отримати стільки золота, щоб купити ще один корабель, якщо не більше.

В цей час Азалія стояла на березі близько до води, спостерігаючи за Кракеном, який все ж не впорався з больовим шоком і вже падав, помираючи від смертельної рани, нанесеної чудесним піском.

Русал повільно добрів до капітана і став поруч. 

Азалія і не повертаючи голову в його бік твердо заявила:

- Я сподіваюсь, ти зрозумів, що тепер належиш мені, - ні один мускул на її обличчі не ворухнувся.

У Русала заграли желваки на скулах, але він кивнув.

- Я, капітан піратського судна, і якщо знайду покупця, то продам тебе за купу золота, - продовжила Азалія. - Це ти теж розумієш?

Русал знову кивнув. Все з таким самим похмурим виразом обличчя.

- Добре, - підтвердила сама собі Азалія. - Як думаєш, скільки бочок солонини вийде з цього кальмара-переростка?

Русал здивовано звів брови, а капітан махнула на нього рукою.

- Забула, що ти нібито німий. 

Вона присіла і витягнула з чобота сигнальний феєрверк, який мав показати матросам, які залишилися на її кораблі, де забрати капітана із командою. З-за поясу вона вийняла кремінь і кресало. Вдаривши ними декілька разів, вона змогла вибити імкри вогогню, щоб запалити фетиль. Через декілька секунд високо в небо злетів феєрверк і розсипався на тисячі малих вогнів.

Матрос, що сидів на виглядовій башті корабля “Чорна зірка” в підзорну трубу помітив сигнал з-за ближньої гори і просвистів до декількох матросів на палубі.

Вказавши курс, він також спустився і, ставши за штурвал, почав командувати побратимами.

Взявши потрібний курс, скоро корабель виплив в бік злощасної бухти.

Азалія, пустивши сигнал, свиснула чотирьом вижившим побратимам.

Всі четверо в той же час прибігли до свого капітана.

- Ви жалілися, що в нас нема здобичі? - хитро усміхнулась піратка. 

І знову вийняла свій кинджал. Швидко ополоснула його в морській воді, позбавляючи від залишків гнилі, яка була в трупі, який вона розрізала раніше.

- Ви вирішили продати своє звірятко? - кинув погляд на русала лоцман Індієць.

Азалія різанула гострим поглядом.

- Моя особиста здобич - не твоя справа, - осадила його вона. - Ми зможемо непогано заробити на м'ясі цього велетня, - вона вказала на Кракена. - Окремо сушимо, окремо в'ялимо і окремо солимо. Свіже, думаю, також можна залишити на ринок. До того ж ексклюзив, - усміхнулась Азалія, поглажуючи пальцем лезо кинджалу. - Навряд комусь вдавалось завалити цю машину для вбивств.

Лоцман знітився і ствердно кивнув.

А тепер беріть кока під білі ручки і хай підказує як правильно обробляти м'ясо цього “восьминіга на комбікормі”.

- Буде зроблено, капітан, - козирнув боцман Горець і, вхопивши під лікоть білого як стіна кока, потащив воду до Кракена.

За ним попрямували радісний набуттям здобичі лоцман і напружений, вперше ковтнувший пригод, юнга.

Капітан і Русал залишились на березі.

- Не суйся в воду, - наказала русалові Азалія. - з хвостом тобі буде проблематично пересуватися по кораблю. До того ж, не треба зайвий раз козиряти, що ти русалка, за яку можна виручити купу золота. Особливо серед піратів!

Коли Азалія назвала його “русалкою”, Русал відвернувся і фиркнув.

Капітан на це відвісила йому запотиличника так, що Русал не втримав рівновагу і гепнувся на пісок.

- Мій авторитет незиблемий. - пояснила свої дії спокійно Азалія. - тому не раджу проявляти до мене неповагу, бо підеш з м'ясом кракена в комплекті на ринок. І, - вона усміхнулась, - тобі навряд сподобається тамошній контингент.

Русал мовчки відвернувся.

Четвірка декілька годин добувала м'ясо з кракена, але не обробила і половини морського звіра.

Аж коли показалась мачта “Чорної зірки” і корабель увійшов у бухту…

Гонимий попутним вітром, корабель швидко досяг оптимальної відстані, щоб можна було висадитись і матроси скинули якір.