17. Все до цього було не важливим, лиш кохання, що стало можливим

Притулок чорної відьми

На забрудненій підлозі забутої людьми і магами печери лежала молода жінка. Колись гарна темно-червона сукня була забруднена і безжально зім'ята. Яскраво-руде довге волосся скуйовдилося і давно втратило природну красу. Жінка лежала навзнаки, голова її була опущена на долоні, тонкі плечі переривчасто здригалися від несамовитих гучних схлипів. За хвилину жінка затихла і різко підвелася. Обличчя її було виснажене, на надто блідій шкірі, яскраво виділялися чорні очі, що горіли лютою ненавистю.

- Я не дозволю з собою так чинити, - прошипіла відьма хрипким, від довгих ридань голосом. – Вони заплатять за все. Хто їм дозволив бути щасливим! - останні слова вона з огидою виплюнула в порожнечу. І остаточно прийшовши до тями, підскочивши, пронизливо покликала:

- Окулусе! Ти мені потрібен, зараз же, - потім знесилено осівши на брудну підлогу, тихо додала: - Будь ласка!

Величезна сова опустилася на підлогу поряд із жінкою.

- Чим пригнічена моя Чорна пані? Що так могло засмутити мою прекрасну відьму? — голос був тихий і боязкий, ніби чудовисько боялося образити гучним звуком чарівницю, яка й так плакала.

- Окулусе, - дівчина стрепенулась і кинулася до величезної сови, ніби збираючись обійняти. Але в останню мить передумала і обхопивши себе за тонкі плечі завмерла. - Я рада, що після того, що сталося, ти залишишся мені вірним, - викарбувала Кассандра, відсторонено дивлячись крізь птаха.

- А інакше не може бути! Хто дав обітницю одного разу, не може її порушити - миттєво птаха огорнув густий чорний дим і сова стала перетворюватися на високого чоловіка з темним, як смола, волоссям і небезпечним червоним блиском в очах. Він низько вклонився відьмі, не зводячи захопленого погляду з її заплаканого обличчя.

- Що я можу зробити, щоб позбавити Вас, сонцеподібна пані, від Вашої біди-печалі? Я готовий на все заради Вашого щастя!

Відьма високо підняла підборіддя, щоб глянути в очі чоловікові.

- Що можеш зробити? – перепитала дівчина. - Зірвати весілля Чорного дракона, - з надривом промовила Кассандра. - Вкради, убий мерзенну людинку, зроби будь-що! Але я хочу, щоб весілля не було, хочу щоб він страждав, - стиснувши кулаки до побілілих кісточок зле прохрипіла відьма, при цьому її чорні очі блиснули хижим вогнем.

- Пані, - Окулус упав на одне коліно, - Я не можу дивитися, як Ви страждаєте і маю план. А чи хочете Ви стати Володаркою Муарії та вийти заміж за Леопольда? Я готовий навіть на таку жертву, о, володарко темної магії! Хоч цей мерзенний ящір не вартий і цілувати підошву Ваших черевиків і навіть землю під Вашими стрункими ніжками.

Слуга припав губами до білої ручки з усією пристрастю, дивлячись на кохану відьму з пожадливістю. Відьма від подиву відкрила рота, а в очах заплескалося нерозуміння і розгубленість. Але через мить вона прийшла до тями, відсахнулася від чоловіка, що стояв біля її ніг, з силою висмикнувши свою долоню з величезної руки Окулуса.

- Що ти собі дозволяєш?! - гордо промовила відьма. - Ти - звичайний слуга, і будь ласка, поводься належно.

- Вибачте моє нахабство, леді! - він повільно став на ноги. - Але насмілюся підбадьорити Вас! І пропоную рішення! Я не бажаю, щоб ще хоч одна кришталева сльоза скотилася з Ваших очей! Дозвольте мені говорити чи мені йти геть? Нікчемний слуга не повинен переступати межу пристойності.

- Звичайно, говори Окулусе, - хрипко промовила відьма, поспішивши перебити сову. Кассандра ще трималася відсторонено, але в голосі вже відчувалася колишня теплота і вона трохи посміхнулася. - Ти ж знаєш, я завжди прислухалася до твоєї думки.

Дівчина підняла очі на чоловіка і вперлася в нього пильним поглядом. Здавалося, намагаючись у знайомих рисах розгледіти те, чого до цього не помічала. Або не хотіла помічати.

- Ми можемо приспати людинку і сховати її в підземному ході під замком, а Ви приймете з моєю допомогою образ дівчинки і спокійно одружитесь з Чорним Драконом, як завжди і хотіли, а потім у Вас буде все життя на помсту, - зітхнув він і подивився в обличчя Кассандри, - Але тільки, якщо цього справді хочете!

- Звісно хочу! - вигукнула відьма. - Стати володаркою Муарії, ось найголовніша моя мета. І мерзенний дракон ще поплатитися за те, що проміняв мене на сіру мишу. Лети, мій вірний Окулусе, і роби свою чорну справу, як тобі належить. А я чекатиму, - проказавши, відьма дзвінко розреготалася.

Окулус ще раз сумно подивився на господиню:

- Вибачте мені, нікчемному, мою зухвалість, але після весілля Ви станете не тільки Володоркою всього сущого, а й дружиною Леопольда, а це передбачає пев… подружні обов'язки, але чи готові Ви на таку жертву, моя Чорна пані, Ви не зможете наводити сонні чари на дракона вічно… Я розумію, що мої сумніви рівносильні порушенню клятви вірності, яку дав 500 років тому, але я повинен запитати!

- Що за дурниці, Окулусе?! - дівчина здивовано дивилася на чоловіка. - Звісно, готова. Леопольд мені давно подобається, та й з якого часу тебе цікавить, з ким я спатиму?! - очі чорної відьми зухвало спалахнули.

- Мене цікавить все, що стосується Вас, незрівнянна чарівнице, і мені небайдуже, чи будете Ви щасливі, з ним чи кимось іншим. Я – Ваш вірний слуга і лише виконую накази. Дозвольте ще сказати, сподіваюся він любитиме Вас як… всім серцем, щиро і буде молитися на Вашу тінь, рахуючи секунди до наступної зустрічі, буде розділяти Ваше захоплення і захоплюватиметься Вашими успіхами і оберігатиме і цінуватиме Вас. Тоді мені можна знайти спокій.

Він покірно схилив голову, більше не наважуючись і глянути у бік господині.

- Послухай мене, – вкрадливо промовила відьма.

В ту ж секунду Окулус відчув дотик ніжної долоні до своєї вилиці і підняв погляд на пані, моментально потопаючи в чорній безодні чарівних очей. Касс навшпиньки інаблизившись впритул, гарячим диханням обпекла шкіру його губ. На мить чоловікові здалося, що вона його поцілує, але відьма лише хижо посміхнувшись, продовжила говорити: