29 (2)

У результаті того дня з порталу зуміли вивести дванадцять людей. Янір повторно так і не повернувся, відправивши замість себе Яса з повідомленням, що не може там кинути зграю, та й енергії для обороту треба заново накопичити.

Любитель чорних плащів продовжував бурмотіти, на запитання відповідати не став і своє ім'я не назвав, тільки підтис губи і якось дивно смикнув головою. Один із дізнавачів великодушно пообіцяв йому, що у фортеці він все розповість, а поки що можна розпитати й Яса, про те, що відбувається по той бік порталу. Цікаво дізнавачам було, та й не їм одним.

Недоперевертнів теж повели у фортецю, в першу чергу до лікарки, тому що їм, на відміну від Яса, все ще було погано і краще не ставало. Щоправда, студент десь на півдорозі до фортеці, видав припущення, що це через те, що вони не встигли перетворитися на перевертнів, і тепер їм може допомогти тільки зелений туман. А лікарка, ближче до вечора, спробувавши і чарувати, і напувати якимись зіллями, на подив з Ясом погодилася. І сказала, що краще людям повернутися в той світ і дочекатися першого обороту. А вона, та й інші лікарі, нічим їм, крім підтримуючих зілль, допомогти не зможе.

Колеги лікарки, що приїхали наступного ранку, підтвердили її діагноз, і перед Олавом, як перед комендантом фортеці, постала проблема, яку слід так чи інакше вирішити. Втішало його тільки те, що люди, які повернулися з чужого світу, проти повторного відправлення туди не заперечували. Надто їм було погано вдома. А Яс, який на відміну від недообернених не втратив здатність думати, склав цілий список того, що дуже потрібно поселенцям, включаючи продукти. Його список відправили до столиці, і про всяк випадок до кланів, і стали чекати на чиєсь рішення, хоча ніхто до ладу не знав, хто це рішення має приймати.

Роан, тим часом, втомившись від тренувань, звично виховував допитливих студентів.

Яс від'їдався і намагався згадати, куди засунув свої завдання.

А Фламма, на пару з Денькою, урочисто несла світляків Оршару. І якщо Денька міркував про те, як почати розмову про знахідку і пояснити, чому цю знахідку досі не віддав і як взагалі примудрився про неї забути, то дівчина похмуро думала про стороннє.

Фламма намагалася розібратися у собі. І це виявилося дуже складною справою.

***

— Майстер, то що там із тим божевільним? Ви ж знаєте.

Нити і запитувати цього разу довірили Фламмі, тому що на Джульєтту Роан більше не реагував. А Фламма ще й з особистої ініціативи плескала очима, драматично заламувала руки та сумно зітхала.

— Та нічого, — розсіяно відповів Роан, відклавши убік розрахунки швидкості руху грибниці з огляду на те, що знайшлися світляки, якими її можна було приманювати та прискорювати.

Швидкість все одно виходила невелика і якихось селян, які пропустили повз вуха всі попередження, зате не забули вирушити в ліс за дровами, ягодами чи вчорашнім днем, міг чекати великий сюрприз посеред знайомої стежки. Дуже великий сюрприз.

Натомість Оршар сказав, що якщо вдасться приростити грибницю у правильному місці, можна буде один із порталів зробити постійно відкритим. Часткова однобічність, щоправда, після цього нікуди не подінеться, але та ж грибниця могла накопичувати енергію, тож проблема начебто вже не була такою вже проблемою. Ну, якщо не враховувати того, що перевертні, яких прислали клани, мало не побилися з експертами, які приїхали зі столиці, що не допомогло придумати, що ж тепер робити з людьми, що перетворюються на перевертнів, з Яніром-драконом, та й загалом, з світом зелених туманів.

Втім, Роан був упевнений, що тут все піде, як піде, і навіть зберігачі магії, виріши вони сказати своє слово, нічого не змінять. Просто, потрібен час.

— Ну, майстер, — натхненно продовжувала нити Фламма, а решта компанії стояла під стінкою і готувалася слухати одкровення.

Джульєтта взагалі мало не підстрибувала. Малак і Ольда трималися за руки з такими виразами на обличчях, наче від цього залежала доля світу. Льєн уперто дивився на хмари і намагався здаватися спокійним. А Денька загадково посміхався.

— Яса не вистачає, — сказав Роан, помилувавшись «улюбленими» студентами.

Кіт, який був замість господаря, невдоволено хитнув хвостом. Мовляв, а я тебе чим не влаштовую? Ти не хвилюйся, я потім господареві все розповім. А він прийти не може. У нього там у завданнях на практику ще й кіт не валявся, не кажучи вже про коня. Доводиться терміново наздоганяти втрачений час.

— Ну, майстре, нам же цікаво, — зробила ще одну відчайдушну спробу Фламма.

Роан зітхнув.

Зрештою, відомості про ідіота, що не шукає простих шляхів, не були засекречені і таємниці з них робити не варто. Просто, було ліньки переказувати цю повчальну історію. Але, мабуть, треба було. Її б навіть не завадило в тому чи іншому вигляді включити до шкільної програми, як приклад помилкових суджень, за браком відомостей.

— Гаразд, слухайте, — зітхнув Роан.

***

Дедвіж Каврада був сиротою. Але не таким, як Роан. До чужих людей, а тим паче до нелюдів, Дедвіж не потрапив. У цього сироти залишилася бабуся. Давно вдова, володарка невеликого статку, в бажанні який відібрати вона довгий час підозрювала зятя, і самітниця.

Не склалося у цієї бабусі з людьми. Навіть із дочкою склалося не особливо. Її дочка вийшла заміж за першого, хто запропонував, незважаючи на те, що в нього не було ні грошей, ні особливих талантів, ні бажання чогось досягти. А потім зять і дочка взяли, захворіли і померли, залишивши єдиного сина під опікою немолодої самітниці Комени Ланку. І треба сказати, дитина на затворницю вплинула позитивно, якийсь час вона навіть виїжджала з хлопчиком в місто, скуповувала іграшки, намагалася заводити знайомства. А потім її образили, як це часто буває, випадково. Лише проїжджаючий повз екіпаж оббризкав брудною водою з калюжі. Але для Комени та її онука ця подія стала фатальною.

***

— Вона збожеволіла? — спитала нетерпляча Джульєтта.