28 (2)

Наступні два дні усі були зайняті підготовкою.

Студенти, здебільшого, сиділи над завданнями і готувалися засипати Роана, та й інших кураторів купою запитань. Деякі навіть списки складали.

Ті, хто знав, що Фламма у шафі ховає бджоловських світляків, готувалися явити комах світу. Просто слушний момент ніяк не наступав, Оршар на очі не траплявся, а Роан взагалі кудись зник.

Зниклий Роан у цей час готувався до другого етапу тренувань збільшеної сили. Щодо петель і кулака, він порадився з усіма, з ким тільки міг, і тепер сидів у бібліотеці фортеці, читаючи стародавній підручник із структури плетив, переривчастих і суцільних. І приходив до висновку, що один із магів-дізнавачів абсолютно правий. Проблем із петлями немає саме через те, що їхня структура суцільна. Вони створюються не для того, щоб потім розлетітися, розганяючи вітер чи формуючи щось.

Петлі, максимум, повинні вміти затягуватися, що для них зовсім не важливо. Ще вони повинні зберігати видимість щільності, щоб впливати на ті самі гілки саме в тому місці, на яке потрапили. Частини цього плетіння можуть трохи розтягуватися, надаючи петлі еластичність. І при цьому їх з'єднання не повинні розриватися від найменшого зусилля. Через що вкладена в них сила тече безперервно, суцільним потоком, навіть якщо додавати її порціями. Просто спочатку її буде менше, потім більше.

А у кулака, який був плетінням уривчастим, картина зовсім інша. Енергія в кулаку була частинами, рухливими та мінливими, готовими будь-якої миті розпастись і сформувати імпульс такої сили, що повітря загусне і удар ним буде не гірший за удар каменем. І Роан якось встиг забути за давністю років одну просту річ. Перший свій кулак вітру він виплітав під свою силу. Точніше, її частину, частку від цілого. Щоб можна було це плетіння наповнити одним імпульсом, немов ляснути долонею по поверхні води, а там, кола, що з'явилися, силу рознесуть і розподілять.

А тепер чомусь намагався у те, що призначено для малого, акуратно влити щось більше. А для акуратності кулак не призначався і встигав накопичувати силу по краях, поки господар повільно й обережно наповнював пусту середину.

Тому, виходило, що улюблене плетіння доведеться заново розраховувати і створювати у вигляді заготовки, що завжди висить за плечем. З урахуванням збільшеної сили, заготовки поділеної на більше елементів. І з якимись обмежувачами, щоби зайвої сили за звичкою не влити.

А можна було навіть кілька заготовок створити. На різні випадки життя.

Загалом, Роан читав і готувався.

Дізнавачі та прикордонники теж готувалися. Готувались ловити невідомого лиходія, котрий зіштовхнув ворона зі шляху істинного, наловив світляків і задумав якусь гидоту. Щоправда, де і як ловитимуть цього лиходія, ніхто до ладу не знав. Десь поруч із Кордоном, якщо саме він йому потрібен. Але де саме? Тож доводилося поки що розпитувати місцеве населення щодо підозрілих незнайомців, шукати сліди та спостерігати за магофоном. Маги здебільшого готувалися повертати додому людей зі світу зелених туманів. І по черзі чергували біля портальної пошти, якою пересилали накопичувачі, зібрані майже по всьому королівству. І якби головний лиходій побачив усе це багатство, він би, напевно, збожеволів і спробував його вкрасти.

Але, на щастя, головний лиходій теж був зайнятий. Він готувався відбирати своїх личинок і страшно мститись. І задля цього він був готовий навіть захопити фортецю. І план вигадав, наче навіть геніальний. Проблема була лише в одному — для здійснення геніального плану слід терміново набрати людей. А він ніч і півдня втратив у лікарки, яка чи справді остаточно збожеволіла і щось наплутала, чи вирішила випробувати нове снодійне. А може, навіть старе підлила, просто з жалю до пацієнта. Тому що виглядав він нещасним та замореним.

Так і вийшло, що від знахарки лиходій тікав із криками про те, що вже спізнюється і треба поспішати. А вона махала йому вслід хусткою і кричала, що прекрасна принцеса знаходиться за страшними лісами та болотами, у полоні у злісної діви, яка заточила її в темну скриню. А пацієнт біг і не слухав, хоча знахарка, яка мала пророчий дар, чесно підказувала. Любила вона такі підказки роздавати.

Потім недоліченому лиходію пощастило. Він зустрів доброго мандрівника з конем. І поки той ходив у кущики, накинувши повід коня на гілку, лиходій цього коня позичив і далі поспішив уже верхи. Адже слід інгредієнтів докупити, зілля приготувати, людей, яких не шкода знайти.

Загалом справ і турбот у нього було багато і кінь був дуже доречним.

А ще тими ж днями готувалися Хене та Оршар.

Точніше, спочатку готувався один Хене, а Оршар, разом із магом, що прискакав з ранку, розраховував кількість енергії, необхідної для повернення однієї людини через портал. Основою для цього розрахунку стало те, що замість великого каменя, який зник десь в іншому світі, яким помітили місце, де мав відкритися портал, з'явилася записка Яніра. Так що розрахунки були досить приблизними і енергії збиралися брати більше розрахункової.

Потім Оршар вирахував усе, що хотів і приєднався до кікх-хей. Вони розробляли маршрут, з урахуванням вітру та можливих змін погоди. Розраховували час на політ туди та назад. Хене навіть думав про те, як швидко підняти-опустити дирижабль і як затримати його на місці, враховуючи, що гвинти є тільки з одного боку. Щоправда, ця проблема, як виявилося, легко вирішувалася за допомогою кішки та мотузки. Хоча відчепити кішку від заякореного дерева, швидше за все, не вийшло б, тож Хене запасся ними з надлишком. Про всяк випадок.

До вечора другого дня всі були готові.

Маги, які збиралися наповнювати портал енергією, відверто мандражували і писали записку з вимогою відправити добровольця, щойно бранці світу зелених туманів цю записку знайдуть. А краще жбурнути в портал ворона, його було шкода найменше і якщо щось піде не так, особливо переживати ніхто не буде.

За розрахунками магів, завдяки зібраній енергії повернутися могли четверо. Але, на щастя, портали відкривалися часто. Та й накопичувачів у королівстві було багато, як і охочих наповнити їх заради порятунку нещасних викрадених.