27 (2)

У результаті ворон розповів якусь загадкову нісенітницю. І що це саме нісенітниця, схоже, зрозуміли навіть мужики, які притягли Яніру чергову мураху. А Яс взагалі посміявся і порадив Бажелю повернутися до витоків і усвідомити раз і назавжди, що амулети, що зменшують вагу предметів, насправді цю вагу нікуди не прибирають. Вони лише випускають серію імпульсів, яка предмет піднімає. Саме тому ніхто не тягає полегшені предмети дорогами на своїх плечах, а кладуть їх на вози, де до них повертається вага. Енергії просто надовго не вистачає. Для вантаження ці амулети ще годяться, а для перенесення на далекі відстані — ні. Тому що надто не вигідно. На зарядку витратиш стільки, що навіть повні скрині золота не окуплять.

Загалом, у амулетах ворон був цілковитим профаном. Він мріяв про силу. А амулет що, адже амулетами всякі слабаки займаються.

Поплескавши трохи очима і переваривши отриману інформацію, Бажель тяжко зітхнув і заявив, що тоді, мабуть, доведеться з того боку порталу закидати щось важке, заганяти ведмедів та корів.

— Навіщо? — похмуро запитав Кайвен.

— Щоб могли вийти люди, — сказав ворон. — Розумієте, я бачив розрахунки щодо розвороту порталу. Воно навряд чи спрацює. Та й складно надто. Пригнати корів простіше.

— Навіщо корови потрібні? — повторив запитання Кайвен.

— Що більша маса сюди потрапляє, то більше може потрапити назад, — сказав ворон і відчайдушно посміхнувся.

— Яка нісенітниця, — ще похмуріше сказав Кайвен.— Ось чому різними магічними інтригами завжди займаються якісь ідіоти? Ідіоти, що навіть не бачать співвідношення між масою і силою?

— Ох ти ж! — захопився Яс, явно щось зрозумівши.

Янір збагнути не зміг, його відволікала смачна мурашка.

А ворон і зовсім дивився з невимовним нерозумінням.

— Це ж елементарщина. Те, що вивчають про портали ще в молодшій школі, — сказав Кайвен. — Щоб надіслати лист по портальній пошті, потрібно з іншого боку стільки енергії. Скільки потрібно енергії, щоб відправити посилку ось такої ваги? Невже ти таких задач не вирішував? Чи думаєш, що міжсвітові портали дуже відрізняються? Ніщо не може зникнути у порталі просто так. Потрібна якась заміна. Обов'язково. Хоч енергія, хоч інший лист. А краще відправляти листа в коконі з енергії, так менше шансів на розбіжність і те, що енергію, котрої не вистачило, портал витягне з чергового мага. А в цьому випадку, якщо портал двосторонній, просто знадобиться енергії більше. От і все. А був би односторонній, у цьому світі був би його побратим для рівноваги. Щоправда, де б він був, ми навряд чи змогли б з'ясувати.

— З того боку, не знають, що портал двосторонній. Наші рятувальники не знають, – сказав Яс.

— Треба їм записку написати, — відірвався від смачної мурашки Янір, а потім подивився на свої лапи, писати якими було б проблематично і важко зітхнув.

— Та я напишу, — пообіцяв Яс.

— А в мене є одна ідея, якщо вже з самостійним оборотом у людини нічого не виходить. Може, просто досвід потрібний. Ось ми його і влаштуємо, — додав Кайвен і загадково посміхнувся.

— Як? — Зацікавився Янір.

— Побачиш, — багатозначно пообіцяв Кайвен.

***

Сюрприз для Яніра Кайвена готував півдня.

Спочатку він, разом із добровольцями, які просто не змогли йому відмовити, обгороджував за допомогою гігантських трав майданчик. Саме такої величини, щоб там міг лежати дракон. Огородивши, він склав по кутках невеликі гірки з каміння і довго над кожною сидів. А потім він ще й покликав Яса.

— Щит, який не пропускає чужої енергії? — здивувався студент, дізнавшись, у чому саме потрібна допомога.

— Розумієш, передбачається, що в бою він врятує від різних бовдурів, які, зневірившись пробити оборону плетіннями, починають жбурлятися чистою силою, сподіваючись, що спрацює їхня сумнівна міць, якщо вже не спрацювала тонкість підходу. Якось так. А туман теж енергія, просто замішана з водною суспензією. І якщо щит не пропускатиме її до Яніра, у нього рано чи пізно енергія зменшиться до такого рівня, що він стане людиною. Як це відбувається у звичайних перевертнів, — пояснив Кайвен.

— Зрозуміло. Гарна ідея, здається.

Щит вони розтягували стоячи з обох боків майданчика. Сам Кайвен не зміг впоратися через його величину, просто не встигав фіксувати дальні кінці. А працювати з вороном він не ризикнув. Нехай краще недосвідчений студент допомагає, ніж людина, яка мріє щось комусь довести. Раптом цей ідіот вирішить, що це слушний момент для того, щоб відібрати зграю, і щось у щит додасть? Або «випадково» проґавить. Та мало, що може спасти йому на думку.

Янір проти лежання за щитом не заперечував, хоч і не сильно вірив у його дієвість. Поки він там умощувався, йому принесли ще одного мураху, але дракон їсти поки що відмовився, не хотілося йому. І здобич з'їли люди. А потім, серед ночі, прокинулися від радісних криків і виявили, що за щитом витанцьовує Янір у своєму звичному вигляді.

— То там і тепер житимеш? — спитав Яс, підійшовши до огорожі.

— Ні, — життєрадісно посміхнувся перевертень. — Тепер я зрозумів, як це відбувається. Відчув. Тож можу знову накопичувати енергію. Може потім ще й політати спробую. Адже дракони літають.

— Літають, — підтвердив Кайвен. — Але зараз усім краще лягти спати.

Маг подивився на збуджений подією натовп, переконався, що ворона серед людей немає, а отже, присипляюче плетиво спрацювало, як треба, похитав головою і, показуючи приклад, першим поплентався назад. І люди пішли за ним. Один тільки Янір залишився, що встиг виспатися в іпостасі дракона. Він сидів на вологій траві, дивився вгору, намагаючись роздивитись невидимий місяць, який відчував шкірою. Іноді погладжував язики туману, що розповзався по поселенню. І посміхався. Тому що життя було на диво гарне. І навіть зграя тепер не здавалася такою вже проблемою.

***

Світляків у шафі знайшли на третій день їхнього там перебування. Причому винні в цьому вони були самі. Мабуть, розхитали конструкцію зі своїх кулястих кліток, ця конструкція благополучно впала і відкрила шафу, коли в кімнаті були Джульєтта та Ольда.