Про лекцію, роботу, підготовку та перевертнів
Чому Роан вирішив ще раз пояснити студентам великі істини, він і сам не знав. А ще розумів, що це марно. Що, мабуть, більшість і так все розуміє, просто, поки є кому за них відповідати, кому виручати, цим розумінням не користуються. Вони поки що студенти. А за студентів відповідає школа, викладачі, куратор, та навіть нещасний Олав відповідає, як сторона, що приймає. Про що їм турбуватися?
А може, вони, самі того не розуміючи, намагаються наробити якомога більше дурниць, поки можна. А то потім стануть самостійними і ніхто за них заварену кашу не буде розхльобувати. А самим її сьорбати навряд чи захочеться.
Можливо, через те, що Роан чудово все розумів і був упевнений, що все марно, лекція вийшла довга, нудна і якась безглузда. Дівчата його навіть жаліти стали і шептатися про те, що він втомився і треба постаратися більше йому неприємностей не завдавати.
— І за местресою Йядою напевно нудьгує, — тихо сказала Джульєтта.
— І за дітками, — додала Ольда.
Роан мало не кивнув. Потім, змирившись із долею, звернув лекцію, нагадав усім, що до кінця практики залишилося недовго, до від'їзду часу ще менше, а завдання у них добре, якщо на півдорозі до завершення. А деякі, мабуть, найбільш самовпевнені, за них узагалі не бралися, ганяючи по окрузі метеликів та селянок. Зате всі підозріло дружно лізуть не в свою справу, крутяться біля дирижабля Хене, блукають лісом на самоті, хоча цього жодна розумна людина не стане робити, знаючи, що там портали та лиходії.
— Ви зрозумієте, — похмуро мовив Роан. — Практичні завдання — це ваша робота. Ви навчаєтесь працювати. Ось припустимо, вам заплатять за те, що ви приготуєте на все село простеньку мікстуру від укусів диких бджіл, а ви натомість почнете шукати скарби, викликати шалені грози, полювати на якихось дивних особистостей. Що вам на це скажуть замовники?
Студенти промовчали. Мабуть, добре зрозуміли, що саме і наскільки воно буде цензурним.
— Весь той час, який ви витратили на різні дурниці, насправді не був вашим вільним часом. І це не додаткові канікули з екскурсією до фортеці. Насправді передбачалося, що ви збиратимете матеріали, займатиметеся спостереженням і частково самоосвітою, що ви, неуки, будете мені та іншим кураторам ставити питання, коли зіткнетеся з тим, що не можете вирішити самостійно… а ви обов'язково зіткнетеся. І що? А нічого, ви все відклали на останній день, дописуватимете по дорозі назад, дані брати з повітря, дуже насмішивши в результаті тих, хто вам завдання давав, і старанно всім доводити, що ви необов'язкові, що вам навчання не цікаве, що ставати професіоналами ви не збираєтесь. Мабуть, волієте швиденько одружитися з дівчатами з великим статком і вийти заміж за забезпечених чоловіків.
— Неправда, — несміливо пискнуло дрібне темноволосе створіння, наче дівчинка, але там хто знає. Одягнене воно було в чоловічий одяг.
На створіння зашикали сусіди, а Роан махнув рукою і велів:
— Беріться нарешті за голови, тому що я принципово нікому і нічого не пояснюватиму, як тільки ми покинемо фортецю.
Студенти дружно зітхнули, але сперечатися чомусь не стали. Напевно, побоялися, що після цього він відмовиться допомагати прямо зараз, домовиться, щоб відмовилися й інші куратори, і бідним студентам доведеться шукати допомоги у магів фортеці, а це буде непросто.
***
Пояснивши студентам в чому вони не мають рації, Роан вирішив поблукати фортецею і ні про що не думати. До відкриття наступного порталу ще було три дні, тож дізнавачі та прикордонники терміново думали, як і на кого влаштовувати засідку.
Вчителі воїнів-початківців, теж незадоволені поведінкою своїх учнів, вигнали всіх за ворота і там над ними знущалися на лужку. Мабуть перевіряли, як вони призвичаїлися користуватися обладунком, мечем, а то й усім разом. Перевірка проходила весело, туди вже навіть лікарка двічі бігала. Мабуть, хтось з обладунком ладив зовсім погано.
Хене думав, що робити з дирижаблем. Політавши над лісом і провівши якісь одному йому відомі виміри, він фактично зробив усе, заради чого тягнув його в таку далечінь. Захист від вогню теж зі своїм завданням упорався. Рульова система працювала не ідеально, але це не означало, що слід переробляти ту, яка є. Простіше нову доопрацювати. І тепер залишалося тільки злітати з Оршаром до Кордону, щоб подивитися на яку висоту поширюється його дія. Після цього дирижабль вже нікому не потрібен.
Не в такому вигляді.
Хене стверджував, що це взагалі дослідний, тож дуже маленький зразок. Насправді, ці летючі штуковини набагато більші й підняти можуть не п'ятеро людей, а всіх п'ятдесят, а разом із ними ще й вантаж. А можуть ще більше, дивлячись якої величини будувати. І взагалі, час було думати про каркас, міцний, щоб часто ремонтувати не доводилося. І про тяглові двигуни, а то цей дирижабль летів як черепаха і його весь час зносив вітер. І краще щоб двигуни були магічного характеру. І треба було подумати, як садити дирижаблі на землю. І як його там закріплювати, щоб той самий вітер не перевертав. І взагалі, захист від вітру був дуже потрібний.
Загалом у Хене з його винаходом передбачалася купа роботи, а тут ще незрозуміло, що тепер робити з недоробкою.
— Та хоч тут залишай, — милостиво дозволив Роан. — Головне, свій газ випусти, щоб хтось на зразок моїх студентів не вирішив політати.
— Думаєш, майстер Олав зрадіє сміттю у фортеці? — засумнівався Хене.
— Думаю, місцеві жителі швидко знайдуть застосування і твоїм бочкам і тканині, що не промокає. Плащів на випадок грози з неї нароблять.
Кікх-хей задумливо посміхнувся, а потім рішуче пішов шукати Олава. Роан запідозрив, що для того, щоб передати дирижабль з рук в руки, натякнувши на корисність тканини.
Роан похитав головою і пішов далі. Зазирнув до дізнавачів, які придумували страшні плани перед мапою, розгорнутою на столі. Потім, навіщось до прекрасних дів, що страждали за втраченим в порталі вчителем. Спробував вкотре розпитати їх, щоб зрозуміти, хто такий той вчитель. Але діви знали тільки його ім'я, і зовнішність зрозуміло описати не могли, запевняючи, що їхній учитель ледь не найкрасивіший чоловік королівства, зате всі сходилися на його доброті, вченості, розумі та сміливості.