23 (2)

Хлопців, що задрімали біля виходу з порталу, розбудила чергова переселенка, яка бажала будь-що нагодувати Яніра. Спершу вона розбудила Яса, наступивши йому на ногу. Потім Яніра, сунувши під ніс їжу, яка смерділа так, що навіть Яс відчув, а перевертень взагалі шарахнувся і впав на спину.

— Забери цю гидоту, дурепа! — заволав нещасний.

Дівчина, здається навіть наймолодша з жінок, притиснула до грудей білий шматок чи гриба, чи кореня, трохи подумала і голосно схлипнула.

Янір застогнав і відвернувся від неї. Місцеві красуні його з кожним разом дедалі більше доводили до сказу. При цьому, що вже зовсім дивно, йому чомусь хотілося наїжачитися, загарчати і вирушити бити морду тому, хто їх засмутив. А враховуючи, що засмутив він сам, причому був абсолютно правий, відчуття було незрозуміле і якесь незавершене, чи що. Наче Янір забував якусь усім відому істину. Причому, упускав її через те, що вперто не хотів помічати.

— Дурість якась, — прошепотів траві перевертень.

— Не можна голодувати, сили не буде, — прошепотіла дівчина, що припинила схлипувати. — Моя мати завжди так говорила.

— Ми їли, — сказав Яс.

Дівчина тяжко зітхнула. Пошаркала ногою, наче розганяла тонкий шар туману, а потім заявила:

— Йому треба більше. Інакше нічого не вийде. Я знаю.

— Що саме не вийде? — спитав Яс, мабуть вирішивши зайняти дівчину розмовою та відволікти від друга.

— Бути правильним не вдасться, — впевнено сказала переселенка.

А потім так і не змогла пояснити, що означає бути правильним і що в Янірі зараз неправильно. Власне, вона навіть не змогла сказати, чому так думає. Просто відчувала, знала і все.

— Збожеволіти, — сказав Яс, коли дівчина погодилася піти і не заважати чоловікам пильнувати.  Ти щось розумієш?

— Ні, — зізнався Янір. — Але підозрюю, що вони всі дивно поводяться через туман. Розумієш? На мене, схоже, теж діє, просто якось інакше. А на Кайвена і тебе – ні. І я навіть знаю чому, я читав ... загалом, вивчав історію перевертнів, так годиться, якщо ти хочеш бути частиною клану. Загалом, спроби творити перевертнів із магів не вдалися, мабуть, дар захищав. Перевертнями ставали люди без дару. І судячи з моїх відчуттів, цей світ теж впливає на людей без дару і якось особливо відноситься до перевертнів. А ти і Кайвен, мабуть, знову захищені.

— Оршар казав, що магія щось на кшталт душі світу. І у кожному світі вона різна. Тому маги завжди більше прив'язані до свого світу, ніж не маги, — згадав Яс.

— Можливо, — погодився Янір.

— Але ти теж маг,  нагадав Яс.

— Я перевертень. Мою магію підсилює місяць. Моя магія — те саме, що оборот у інших перевертнів, розумієш? Взагалі маги-перевертні є двох видів. Ті, у яких магія зовсім людська та дуже слабка. І ті, у кого в людську магію якось вплітається дар перевертня. А в мене пікові здібності другого типу, розумієш?

Яс кивнув.

— Отже, вся річ у тумані, — впевнено сказав Янір. — Через нього вони так дивно поводяться. Мабуть, він їх змінює. У перевертнів перетворює. Може, наші творці не були такими геніальними гадами, як вважається. Вони просто користувалися здібностями туману, а самі нічого не вміли. У сенсі, не могли впливати на людей таким чином.

Хлопці кивнули один одному і подивилися на туман, що шапкою зібрався на тому місці, де відкривався портал. Здавалося, він зібрався там навмисно, бо хотів будь-що проникнути в інший світ і щось там змінити. Незрозуміло було тільки, навіщо це туману.

Втім, цілком могло виявитися, що туман просто захищав свій світ від чужого впливу.

Або взагалі підкорявся якимось дивним магічним міжсвітовим законам, розібратися в яких міг лише Оршар.

— Цікаво, портал уже відкрився? — спитав Янір.

 — Напевно ні. Думаю, коли він відкриється, кількість туману зменшиться, — розумно сказав Яс. — І взагалі, це дуже дивно. Як портал може бути одностороннім, якщо звідси до нашого світу потрапляє зелений туман?

— Почекай… — Янір схопився з таким виразом обличчя, що Яс зрозумів, що друга осяяла якась ідея. — А може він двосторонній. Просто, коли щось чи хтось потрапляє з нашого світу сюди, туман поспішає забратися з цього світу в кількості, що відповідає тому, що потрапило. Просто… Просто з нашого світу сюди може потрапити більше. І якщо, припустимо, зараз сюди звалиться людина, то назад зможе втекти якась білка.

— Цікаво, — сказав Яс і подивився на туман.

А найцікавіше, що людина, як на замовлення, випала з порталу. Побачила хлопців. Завмерла, а потім вилаялася на магів, які все псують, і склала пальці перед грудьми.

Яс цей жест впізнав. Так з недавніх пір робить Джульєтта, коли хоче отримати маленьку, але дуже гарячу грудочку вогню, яку називає концентрованою, і яка запросто пропалює стандартний захист. Воно у неї виходить інстинктивно, просто чомусь легше за все.

 — Падай! — заволав студент і, не чекаючи реакції Яніра, шпурнув у гостя навареним зіллям, а потім звалився, примудрившись вписатися чолом у камінь.

Невідомий вогневик заволав. Над Ясом промайнула гаряча хвиля, і хлопець підняв голову, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Але дзвін у вухах і надмірно яскраве світло завадили. Яс спробував підвестися, погано розуміючи, що робить. Янір його штовхнув, шпурнув у гостя свою порцію зілля, на відміну від Яса, потрапивши не в ногу, а точнісінько в схилену голову. Гість закричав ще голосніше, перестав намагатися розірвати штанину, а потім просто впав і перетворився на великого чорного птаха.

Янір, якимось дивом згадавши, що білка може повернутися замість людини і, мабуть від злості, голосно вилаявся і кинувся на птаха, з яким явно було не все гаразд, якось дивно він вигинав шию. Птах хрипко каркнув і напіввідстрибнув-напіввідлетів убік.

— Ах ти тварюка крилата, — буркнув Янір і спробував схопити ворона за хвіст.

Але той знову скакнув убік, а потім узагалі спробував повернутися до порталу.