22 (2)

Розпитування ховрахів і кажанів найбільше скидалися на похорон. Дівчинка практично після будь-якого питання починала ридати і питати, чому він не прийшов їх врятувати? Хлопчик сидів похмурий і голосно дихав. На запитання він не відповідав взагалі. Чи то принципово, чи не знав, що там можна сказати. Те, що він різко подорослішав через кілька обертів, стало для нього сюрпризом. За його словами, так не повинно бути і він тепер зовсім нічого не розумів.

Ситуацію трохи прояснив сокіл Овір.

Виявляється, вчитель-втікач вміє компенсувати втрачений час. Він знайшов спосіб упоратися з цією проблемою. Довів, що його просто не хотіли шукати, адже набагато простіше замкнути дар і не дозволити дітям використовувати другу іпостась, ніж потім розшукувати цих дітей, що сховалися в траві або кудись відлетіли. Проблем з дітьми, які не вміють перетворюватися, набагато менше. Ось батьки і позбавляють їх цього дива.

Так казав учитель.

І повернув своїм учням це диво, за що вони були йому дуже вдячні і готові носити на руках. А вже надати маленьку послугу й поготів. Адже він доньці намагається допомогти. Намагається і їй повернути диво. Крила повернути. Хіба можна відмовити такій добрій людині в дещиці — лише поводити лісом кількох магів, нібито розшукуючи неіснуючу лабораторію?

— Значить, про лабораторію ви збрехали, а про дочку, що втратила дар, — ні? — уточнив дізнавач, стомлено дивлячись на перевертня.

— Ну, нам дозволили про неї розповідати. Щоб вони зрозуміли, — невпевнено відповів Овір і чомусь глянув на стелю.

— Цікаво, — сказав дізнавач. — І навряд чи ця дочка існує. Занадто незвичайна історія. Якщо вона реальна, вашого вчителя дуже легко знайти. Дізнатися, хто він. Адже ви не знаєте хто він?

— Знаємо, — підвівся перевертень. — Ельміль Коєн, третій молодший брат голови клану…

Овір запнувся і замовк.

— Це він вам сказав? — поцікавився дізнавач. — І давай здогадаюся, серед його учнів немає жодного його кланника. Там, мабуть, чудеса у дітей злі батьки не забирають і допомагати нікому не треба. Вгадав?

Овір невпевнено кивнув.

— Боги, яка наївність, — сказав дізнавач. — А ще, я впевнений, що це не Ельміль Коєн. Адже ви цього третього молодшого брата раніше не бачили, правда?

Овір знову кивнув, потім підвівся і гордо заявив:

— Ви все брешете!

— Гадаєш? І скільки тобі років насправді? Дуже сумніваюся, що двадцять два, як показав амулет.

— Ви брешете, — уперто повторив Овір.

— Боги, хлопче, коли ти востаннє в дзеркало дивився?

Перевертень задумався. Потім спохмурнів і невпевнено сказав, що в будинку вчителя немає дзеркал. Що через них деякі маги вміють підглядати, а іноді й підслуховувати.

— Ох, бовдури, — майже простогнав дізнавач. — А як давно ти знаєш мишку та ховраха?

Виявилося, що знає їх недовго. Усього два тижні. У вчителя кілька будинків та учнів в одному він не збирає. Тому що це буде дуже помітно, і їх можуть знайти.

— Ага. І чи багато учнів у вашого вчителя?

На це запитання сокіл так і не відповів. Чи не знав, чи не захотів. І дізнавач вирішив дати йому спокій.

— Не розумію, — сказав дізнавач, вийшовши з допитної кімнати. — Невже ваші діти не помічали, що виросли й подорослішали? Адже для цього не обов'язково потрібні дзеркала.

Перевертень, що сидів на лавці під стіною, знизав плечима і сказав, що могли й не помітити. Або ж могли подумати, що це просто сила зросла. Або що їм здалося. А може, крихітний мозок дрібного звіра так подіяв. Адже цих дітей навряд чи хтось навчив тримати свою пам'ять у нестямі, коли вони перетворюються. Отже, могло бути будь-що. І, можливо, завтра вони взагалі дружно збожеволіють. Дітей потрібно вчити обертатися. Потрібно пояснювати, стежити, спрямовувати. А невідомий учитель навряд чи займався цим. Навіщо йому?

***

— Ми більше не будемо, — тихенько мовила Фламма тільки тому, що решта мовчала, а Роан явно був роздратований.

— Да? — явно не повірив викладач. — Гаразд, вдам, що повірив. І навіть нічого вам не скажу, ви добре все самі розумієте. З самого початку зрозуміли, інакше не писали б записки, але… Але ви зовсім не думаєте про те, наскільки міг бути небезпечним ваш похід. Написали записку та пішли. І не подумали, що я міг затриматися. Що ваші маяки могли просто заглушити. Що… Бовдури!

Студенти винувато мовчали.

— Гаразд, — сказав Роан. — Хочете пригод, будуть вам пригоди.

— Які? — здивувався Малак.

— Я придумаю, — пообіцяв Роан. — Але спочатку ви звітуватимете про виконану роботу.

— Яку роботу? — здивувалася Фламма.

Інші воліли не уточнювати чомусь.

— Різну. Адже у вас і завдання на практику є. І перевертнів ви спіймали. І скарб знайшли. І портальні галявини. Ось тепер пишіть звіти. По формі. Уявіть, що ви повернулися з канікул і звітуєте про розгул на цвинтарі нечисті або про троянди, що буйно розрослися в саду.

— О, — тільки й сказав Льєн, який писати подібні звіти так і не навчився. А ще мав намір вирушити у вільний пошук, йолоп. А там такі звіти доведеться писати майже після кожного руху. Полив чийсь город — пиши. Зустрів у лісі розбійників і провів їм лекцію про корисність мати-й-мачухи, знову пиши. Умовив привид чиєїсь там тітоньки дати спокій родині, знову пиши.

І чому цьому бовдуру у школі не сидиться? В аспіранти його точно взяли б. Так ні, самостійності захотілося і подорожей. Ще й Джульєтті обіцяє навідуватись часто. Наївний такий.

Втім, батьки чомусь це рішення схвалили. Мабуть вважають, що пізнати життя у всіх його проявах синові буде не зайвим. І якщо Роан щось розумів, напевно мають намір відправити слідом за спадкоємцем когось досвідченого і здатного витягнути його з практично будь-якої неприємності, з якою Льєн не впорається сам. Когось такого непримітного, хто вміє не лізти тоді, коли не треба. Ну, або розумного, здатного здружитися і багато чого хлопчика навчити.