Пошуки чорноокого старого проходили дивно. Денька, щосили намагаючись налаштуватися на пошук, крутив головою. Але в нього щось, як на зло, не ладналося. А незабаром почала переслідувати думка про те, що ніякого старого немає.
Компанія, поки він налаштовувався, дійшла до лісу і зупинилася одразу, як опинилася під деревами.
— Точно не виходить? — співчутливо спитала Джульєтта.
— Точно, — обізвався Денька і смикав себе за чубчик. Почувався він дивно і дуже безглуздо. І це йому дуже не подобалось.
— А може, треба глибше в ліс зайти? — сумно спитала Фламма. Вона взагалі була сумна та задумлива. А ще незвичайно небалакуча.
— Не треба, ви вже дійшли, — похмуро відповіли десь нагорі.
Фламма аж підстрибнула і, не ставши розбиратися що там розмовляє, голосно заверещала. Льєн, реагуючи швидше за все саме на вереск, схопив палицю, що валялася на землі, і запустив у неясну тінь на дереві, а Малак уже майже звично створив ловчу сіть, на ходу передумав і запустив тим, що вийшло. Одна тільки Джульєтта поплескала очима і життєрадісно сказала:
— Ой, пташка.
Пташка не стала чекати, поки її спіймають, не зможуть випустити і покличуть на допомогу Роана, який усіх порадує, що цього разу Малак таки перестарався і бідолаха швидше за все так і помре в пастці. Вона запищала, зірвалася з гілки і пірнула різко вниз та убік. Повністю розминутися з сіттю у сокола не вийшло, вона зачепилася спочатку за його хвіст, потім зачепилась за гілку, і нещасний птах повис безглуздо хитаючись крилатим маятником.
— А ось і наш дідусь, чорноокий, — похмуро сказав Льєн.
— Муав, — підтвердив кіт, що загадково з’явився під кущем.
— Зніматимемо? — діловито спитала Ольда, не забувши з гордістю подивитися на Малака.
— Навіщо? — здивувався Льєн. — Спочатку катуватимемо, а там подивимося.
Птах перестав махати крилами, трохи повисів і велів:
— Зніміть мене. Я просто хочу поговорити від імені інших.
— Яких інших? — зацікавилася Ольда.
— Інших перевертнів? — несподівано для всіх здогадалася Фламма.
— Муав? — запитав кіт.
— Все складно, — сказав перевертень. — Ми не можемо з цим звернутися офіційно. Це сімейна справа.
— І вам соромно, — сказала Джульєтта.
Сокола абияк зняли, хоча для цього довелося відламати з дерева гілку. Сіть відчепити від хвоста не зуміли, і бідного перевертня довго вмовляли розлучитися з цією красою, обіцяючи смикнути швидко, різко і видерти пір'я практично безболісно. Сокіл довго відмовлявся, а потім тяжко зітхнув і попросив усіх відійти, вирішивши обернутися і подивитися, чи сіть не відпаде.
Як не дивно, сіть справді відпала і навіть нічого потрібного не прихопила з собою.
Виявився цей перевертень молодим хлопцем, не старшим за пригодників. Світловолосим і дуже симпатичним, Фламма взагалі дивилася на нього на всі очі.
Він сумно зітхнув, сів, де стояв, і насамперед зажадав клятву в тому, що студенти нікому не розкажуть те, що тут і зараз почують. Причому не аби яку клятву, а клятву даром.
Студенти у відповідь досить дружно заприсяглися щось йому відірвати, а Фламма грізно пригрозила Малаком та черговою сіттю.
Перевертень подумав і висунув таку вимогу — хоча б не балакати про це направо і наліво. Просто йому дуже потрібна була допомога Деньки, він звідкись дізнався про фокусуючу його дар компанію, і при цьому дуже не хотів, щоб втрутилися дізнавачі, що сиділи в фортеці. Ну, хоча б не з самого початку втрутилися. Бо тоді може вийти щось справді погане.
Студенти подумали та пообіцяли зберігати таємницю скільки зможуть. А присягатися все рівно відмовилися.
Перевертень знову зітхнув.
— Ех, — сказав він. — Розумієте, все почалося з моєї нареченої. Вона була надто смілива і допитлива, і одного разу зробила дурість, потрапила в грозу під удар блискавки, дивом вижила, але практично перестала бути перевертнем. Адже це теж своєрідний дар. Він може бути сильним, слабким, ледь помітним, сплячим… ну, різним. А тут сильний перевертень стає дуже слабким і нездатним обертатися. Дівчина, звичайно, засмутилася, але потім взяла себе в руки і вирішила зайнятися чимось теоретичним. Навіть до кікх-хей їздила, електрику вивчала, намагалася зрозуміти, як блискавка могла на дар вплинути. А її батько, що пишався єдиною дочкою, змиритися не зміг. Але й він би нічого не накоїв, якби не натрапив на ту книжку.
— Яку ще книжку? — поцікавилася Ольда, коли перевертень замовк і спохмурнів, наче думав, а чи варто говорити далі.
— Стародавню. Мовою, якою зараз ніхто не говорить, бо не треба. Але перекласти її можна, словники існують.
— Книгу написали творці перевертнів? — спитав Льєн.
— Боюся, що так, — зізнався перевертень. Потім махнув рукою і нарешті представився: — Я Овір Дальга. Другий син голови Гірського клану.
— Ого, — захопився Льєн, а решта тільки перезирнулась. — І що було далі?
— Та нічого хорошого, — зізнався Овір. — А найгірше, що про це погане не одразу дізналися. Можливо, взагалі б не дізнались, якби моїй нареченій її батько не розповів про свої дослідження. Вона тоді так перелякалася, почала його вмовляти все кинути, а він, зрозумівши, що його дочка не підтримає, вирішив її рятувати всупереч її бажанню і втік. Ми його вже понад рік шукаємо і, здається, знайшли. Принаймні, дуже схоже, що це саме він. Кому ще подібні експерименти потрібні? Але точного розташування його лабораторії ми не знаємо, тому нам потрібна допомога мага з пошуковим даром. Приватна допомога. Тим більше, є шанси, що допомагаючи нам, ви допоможете своїм друзям, які потрапили в портал.
— Боюся, перш ніж ми почнемо думати про те, чи погоджуватись нам, чи ні, вам доведеться розповісти свою цікаву історію докладніше, — сказав Льєн, розуміючи, що записочки таки знадобляться. Тому що якщо компанія вирушить на пошуки лабораторії, те, що хтось вирушить на пошуки цієї компанії, буде зовсім не зайвим. І при цьому вдасться дотриматися слова і нікому нічого не розповісти. Усі самі про все дізнаються.