18 (2)

Розповідь студентів була емоційною і короткою — Яс пішов рятувати Яніра, залишивши записку, і обидва зникли в порталі. Фламма, яка бачила як це сталося, почала плакати. Оршар слухав з великим інтересом і намагався розпитувати дівчину про подробиці. А Роан сидів, підперши щоку кулаком, і розумів, що рано чи пізно це мало статися. Або хтось із студентів би вліз у портал. Або Яс потрапив би в історію, з якої не так просто вибратися. Просто дві ці речі взяли та поєдналися.

— Що будемо робити? — спитав Олав, який теж не втручався в розмову бджолова та студентів.

— Шукати найближчі місця відкриття порталу і вираховувати, коли вони там відкриваються, — сказав Роан. — Принагідно думати, як витягти з людей порталів. Там же не лише наші недолітки. Ну, відьом не заважало б переловити, доки не втекли, і уточнити скількох людей у ​​портал заштовхали саме вони. Та й навіщо їм це знадобилося, також цікаво.

Олав задумливо пом'яв підборіддя і велично кивнув.

А Роан сумно зітхнув.

Якщо чесно, йому взагалі не хотілося чимось займатися. Ось сісти б собі десь тихенько і з боку поспостерігати, як вирішують проблему. Без нього. Тому що він буде лінитися і отримувати від цього задоволення.

Щоправда, Роан дуже сумнівався, що це хтось дозволить. Зате був упевнений, що в спокої його не залишать, ні за що на світі.

***

Відьом-танцівниць ловили весело та задерикувато. Дівчата розбігалися з вереском, жбурлялися всім, що під руку попадало, голосно скаржилися на долю і грубих чоловіків. А потім ще кусалися та дряпалися. А грубі чоловіки були змушені ловити їх з усією можливою в цій ситуації ніжністю, намагатися не пом'яти і тим більше не поранити.

Слідопитам і прикордонникам, які пішли в ліс шукати і ловити їх подруг, доводилося ще гірше. Мало того, що хтось із грізних дів непогано стріляв із лука. Так ще й виявилося, що вони не всі зілля витратили на мисливців на спадкоємця.

Але й це полювання закінчилося більш-менш вдало. І навіть вдалося знайти і привести до тями бородатих переслідувачів Яніра, яких добрі дівчата скинули в яр і прикрили торішнім листям, напевно щоб бідолахи не застудилися. Втім, не вбили — і добре. Мешканцям півночі вже за одне це треба було відьмам дякувати.

Допит відьом виявився ще цікавішим і веселішим заняттям. Вони вперто несли нісенітницю про великого мага, якого просто намагалися покликати додому. І були абсолютно впевнені у дієвості свого ритуалу. Дівчата запевняли, що тільки силою цього ритуалу відкривають портали, а те, що вони відкриваються в певному місці і в певний час, то великий вчитель це місце і час вирахував і велів вплітати в ритуал.

— Я в захваті, — зізнався один із магів фортеці втретє, почувши про дієвість ритуалу. — То що там за вчитель такий?

І чесно спробував пояснити відьмам у чому вони не мають рації, але в нього нічого не вийшло. Дівчата просто відмовлялися йому вірити. Зате те, скільки людей вони відправили на пошуки вчителя, відьми порахували швидко. Виявилось, не так і багато. Дівчата до цієї справи взагалі підійшли творчо і аби когось не посилали. Почали вони з випадково спійманого волоцюги і вирішили, що це був надто непоказний посланець для їхнього вчителя. Наступним на пошуки великого мага вирушив селянин. Потім кілька селян разом. Потім діви виловили кількох городян. Подумавши, додали ще й кількох городянок, вирішивши, що до жінок вчитель прислухається швидше. Коли не прислухався, відправили трійцю воїнів, яких для великої мети довелося напувати сонним зіллям і з великими труднощами тягти до порталу. А коли й ці посланці не повернулися, то вирішили відправити когось благородного. І тут дівам підвернувся Янір, найнатуральніший спадкоємець князя, практично принц.

— Після цього ви збиралися короля відправляти? — поцікавився Роан, який раптом виявив, що його студенти як учні ще нічого. Бувають випадки і гірші.

— Ні, мага вченого. Може нашому вчителеві там колеги не вистачає, — сумно зізналася світловолоса тоненька дівчинка і жалісно шморгнула носом.

— Не хочеш сходити? — спитав у Роана Олав, поки дізнавачі перемовлялися і думали, що ще таке дізнатися у відьом. — Ти досить вчений.

— Щось не хочеться, — зізнався Роан.

А відьма знову шморгнула носом.

***

— Цікаво, це я настільки змінився або в нього така погана пам'ять? — задумливо спитав Янір, коли Кайвен втік щось пояснювати мужикам, які притягли кудлату рослину.

— А?! — здивовано глянув на приятеля Яс.

— Він мене навіть усиновив, уявляєш? І не впізнав.

— О, — сказав Яс. А потім згадав, чиїм правнуком Янір вважається і додав: — Ого, то це кузен Роана. Ось він зрадіє.

— А як зрадіє дід Дановер, дізнавшись яких чудових учениць набрав його старший онук, — сказав Янір, загадково посміхнувшись.

— Так, дуже зрадіє, — погодився Яс. — Але Роан все одно буде радий. Він і так у захопленні від своїх родичів, а тут відразу такий оригінал з'явиться. На його тлі навіть Хене зі своєю кулею і придуркуватими помічниками тьмяніє.

Янір широко посміхнувся і глянув на затягнуте зеленими хмарами небо.

— Знаєш, — сказав задумливо. — У мене таке відчуття, що я в цьому світі різко став набагато сильнішим, а можливо навіть більшим. Здається, якщо дуже постаратися, то я навіть обернутися зможу. І пахне тут приємно. І за тими хмарами одразу два місяці. Вдень. Вночі, мабуть, ще з'являться. Загалом відчуття, що цей світ створили спеціально для мене, уявляєш?

— Слабко, — зізнався Яс.

— А ще раптом спало на думку. Адже нікого особливо не цікавило, як ті недозавойовники робили з людей перевертнів. Може, за допомогою місцевого туману? І саме тому мені тут так добре.

— Хм, — тільки й сказав Яс, вирішивши, що краще це питання доручити комусь покомпетентніше. Тим більше, перевертнями він ніколи не цікавився. І не збирався це робити надалі. Є купа тем безпечніше.

— От буде весело, якщо люди, які просиділи тут довго, повернуться в наш світ перевертнями, — сказав Янір.