розділ 18

Про те, що портал від порталу відрізняється, зверху видно краще, а спроби нести добро і вивчити аномалію можуть закінчитися чим завгодно

Оршар з'явився саме тоді, коли Роан думати про нього забув. Тому якийсь час здивовано вирячався на бородатого діда, намагаючись зрозуміти, де його вже бачив і навіщо він прийшов.

— Тут дуже цікава аномалія, — пояснював Оршар, навіть не привітавшись, поки Роан здогадувався хто це взагалі такий. — Нам довелося звернутися до архівів, щоби зрозуміти, як сюди пробитися. Колись це було дуже перспективне місце для нас, бо один із місцевих порталів вів у світ, який нам підходив. Начебто підходив, хоча дослідженнями це було ще не підтверджено, та й група випробувачів прожила там недостатньо довго для того, щоб з упевненістю говорити, що зміни, які відбуваються з нами там, не шкідливі для нас і їх можна ігнорувати. Ми потім, коли зник зв'язок з вашим світом, довго намагалися пробитися в той, але так і не зуміли. Мабуть, потрапити туди в обхід вашого світу ми не можемо. Так буває.

— Оршар, — нарешті зрозумів хто це заморочений Роан. — Тут два портали, які наразі блукають і відкриваються ненадовго.

— Ні, другий нам не цікавий. Він вам більше підійде. Там навіть місцеві жителі схожі на людей. Щоправда, в розвитку вони пішло в інший бік. Дуже цікавий світ насправді. Хоча розумні там дурні і не здатні визнати, що світи можуть бути різноманітними, і людям не обов'язково жити в деревах і роз'їжджати на кішках.

— Так, про кішок мені вже розповідали, — тільки й зміг сказати Роан.

Олав, дізнавшись, що під виглядом дивного старого в фортецю прийшов справжнісінький бджолов, про яких він вичитав в архіві, дуже зрадів і навіть умовив Оршара показати свій справжній вигляд. Від світляків суворий прикордонник залишився у захваті.

У ще більшому захваті від них виявилися діти, які підбігали до бджолова при кожній слушній нагоді, просили дзижчати, а потім з вереском і сміхом розбігалися. А бідолаха Оршар намагався збагнути чому вони так поводяться. Мабуть, з такими маленькими дітьми раніше не стикався.

Походивши по фортеці, він поговорив з Хене про його дирижаблі, попутно захопившись таким простим рішенням і порадивши все-таки приладнати бічні крила, невеликі і вертикальні, щоб їх можна було опустити, а при необхідності здійснити поворот підняти. Після цього розмова затяглася майже на годину із попутним малюванням загадкових схем.

Після розмови з Хене діяльний Оршар повернувся до Роана, який встиг зібратися з думками. Подивився на його обчислення та відмічені на карті дійсні та ймовірні місця відкриття порталів. Трохи подумав, подзижчав у ритмі, що присипляв, а потім порадував Роана тим, що ці місця можна буде побачити зверху. Особливо у лісі. Головне, піднятися якомога вище, наприклад, на винаході кікх-хей.

— І що нам там виглядати? — спитав Олав, який був присутній під час розмови і, мабуть, мріяв політати на дирижаблі.

— Галявини, що йдуть цією дугою, — здогадався Роан і струснув картою з позначками.

— Так, — підтвердив Оршар. — Розумієте, хоч прохід у портал і невеликий, але впливає на місце, де має мітку для відкриття, він постійно. Та й туман не може не впливати. А в тому світі, звідки цей туман з'являється, зовсім немає дерев. Є величезні трави, які схожі на дерева. Але це все одно не дерева. І в місцях впливу дерева або вмирають, або перероджуються, або провалюються у той світ. Зони цього впливу невеликі, так що й галявини будуть невеликі, але якщо політати над лісом, маршрутом, ми їх знайдемо, відзначимо і обчислимо точний час відкриття.

— Двадцять вісім днів, — сказав Роан.

— Ні, ні, цього не може бути, — не погодився з ним Оршар. — Якби було так, зони впливу були б зовсім крихітними і там були б не галявини, а хворі на дивні хвороби дерева, ну може дивні трави та гриби. Але галявин би не було. Я впевнений. Тож менше, набагато менше. Можливо, хтось просто знайшов деякі з галявин і вирахував через скільки днів портали відкриваються на кожній із них. Швидше за все цих галявин дві-три. І вони знаходяться на значній відстані.

— Ага, — сказав Роан. — Може, ці відьми взагалі їх виявили випадково і помітили таку ось закономірність? Просто пощастило.

Оршар кивнув.

— І не факт, що людей викрадають лише відьми, — сказав Олав, а коли маг здивовано подивився на нього, додав: — Я просто подумав тут. Судячи з опису нашого потерпілого, дівки ці дурні. Якщо вірити тобі, та й нашим магам, те, що вони роблять, — не справжній ритуал. Та й зникають люди далеко один від одного, не встигли б ці дівки метатися між селищами. Та й примелькалися б уже. Новини поширюються швидко. А ще, зауваж, нашого постраждалого вони вкрали підкинувши сонних змій. І село там було мале. Так що, напевно, діяли в інших місцях схожим способом. А люди пропадали і у великих поселеннях. І там дії змійок не було. Там же маги є тямущі, вони б точно помітили. Так що…

— Дивні справи тут творяться, — глибокодумно сказав Оршар.

— Напевно, не тільки відьми знайшли портали, — сказав Роан. — Тільки дивно, що теж ті, що відкриваються з таким же проміжком часу.

— Ну, чи хтось знайшов портали, знає про відьом і вирішив підлаштуватися під них, щоб на цих дурних дівок усі подумали і не стали шукати його, — видав припущення Олав, почесавши підборіддя.

— Знати б тепер, де їх шукати, хоча б відьом для початку, — сказав Роан і в цей момент, як на замовлення, несміливо постукали у двері, а потім Джульєтта тоненьким голоском попросила дозволу увійти.

— Що вони встигли наробити? — здивувався Олав.

***

Чоловіка, який зустрів Яса та Яніра біля виходу з порталу, звали Кайвен. У портал він потрапив випадково і дуже безглуздо. Просто спіткнувся об камінь, що ховався в траві, і впав куди не слід. Щастя, що ще затягнуло повністю, а не вирішило залишити ноги на тому світі, раз вони в межі порталу не потрапили.

А відьми, які тепер кидають у портали ні в чому не винних людей, були ученицями цієї людини.