17 (2)

Яс вигулював кота.

Коли в людини купа справ, а робити цю купу зовсім не хочеться, вона починає шукати щось, чим можна себе зайняти, щоб відкласти всі справи разом. І Яс у цьому виді спорту був справжнім майстром, хоч навіть не підозрював про це.

Ідея вигуляти Рудого йому спала на думку, коли остаточно набридло описувати черговий, особливо цінний, місцевий бур'ян.

Кіт за спробами щось там описати спостерігав із підвіконня, нахабно вилизуючи пузо, і гуляти явно не збирався. Незважаючи на те, що пузо трохи округлилося, та й увесь кіт поважчав. І якщо продовжиться так далі, то незабаром спритний Рудий перетвориться на кошлатий килимок на лапах, що ледве пересувається і волочить пузо по підлозі. Яс цього допустити не міг. Тому вирішив рятувати кота, спершу запустивши в нього зім'ятим паперовим листом, запропонувавши ним погратися.

Кіт щедру пропозицію проігнорував. Тому був зловлений за шкірку, викинутий на вулицю і потім ще й відігнаний від лави пильним господарем, що вискочив слідом.

— Треба розім'яти лапи, — урочисто проголосив Яс, насолоджуючись відчуттям маячності того, що відбувається. — І ноги теж треба розім'яти. А то я так скоро сам на рослину перетворюсь. На цілющу. І дуже цінну.

Кіт кинув на господаря задумливий погляд, але, подумавши, неквапливо пішов по доріжці, обурено помахуючи хвостом, щоб усі розуміли, що йому це не подобається.

Яс побрів слідом, на ходу розповідаючи коту про той найкорисніший бур'ян, опис якого став причиною прогулянки. І все було б у кота і Яса добре, якби на найцікавішому місці — Яс якраз дійшов до суцвіть, а кіт помітив жука, що повз по травинці, — з-за пишного жасминового куща не вивалилася захекана Фламма.

— Вкрали! — тоном професійної панікерки заявила вона і вчепившись Ясу за плече, спробувала потягнути туди, звідки з'явилася.

— Що вкрали? — уточнив хлопець, а кіт, зупинившись, вилупився на Фламму.

— Не що, а кого, — образилась дівчина. — Яніра вкрали.

— А, — анітрохи не вразився Яс. — Це, напевно, чергові посланці його татуся постаралися. Я йому казав, що рано чи пізно вони знайдуть спосіб, незважаючи на вроджену дурість. Нічого, він по дорозі втече.

— Вони його зв'язують! — заявила Фламма.

— Подумаєш. Він поки що досить сильний, щоб будь-які мотузки розірвати.

— І його опоїли. Тож він одразу впав, я навіть подумала, що вбили. І це не ті бородачі, це танцівниці! — обурено видала останні крупинки інформації Фламма.

Яса знову не вразила.

— Ну, значить, компанія приємна буде. Може ще й тікати передумає.

Фламмма злісно задихала, розуміючи, що просто втрачає час.

— А раптом це відьми?

— Нашого потерпілого у намет водили, він нікого не впізнав, — впевнено сказав Яс, а кіт ще й підтвердив м'явом.

— Ну і що? Раптом їх багато і ті просто не приїхали сюди?

Яс задумався. Аргумент був досить вагомий.

— Гаразд, подивимось на твоїх викрадачок, — сказав він нарешті.

Дівчина засяяла, а Яс відразу спустив її на землю.

— Але спочатку я напишу записку про те, куди і чому ми пішли. Інакше пропадемо невідомо куди всі разом, і ніхто нас не знайде.

Фламма засмучено зітхнула, але сперечатися не стала.

Проте записку Яс написав швидко. Притис її підібраним на вулиці каменем, щоб у вікно не відлетіла, і тільки після цього вирушив рятувати Яніра.

А на галявині під парканом не було вже ні Яніра, ні танцівниць.

— Швидко вони, — оцінив Яс. — І не думаю, що потягли зв'язаного перевертня до намету чи до воріт. Занадто багато шансів потрапити комусь на очі. А на воротах ще й розпитувати стали б. Значить, винесли через хвіртку.

Фламма радісно закивала.

Хвіртку знайшов кіт, хоча вона і була замаскована кущем. Яс задумливо постукав пальцем по засову, що нічого зараз не замикав. Хмикнув і рішуче хвіртку відчинив. А вона навіть не рипнула.

— Гаразд. У мене є маяк, у них Денька, так що нас точно не загублять. А нам тепер головне не упустити відьом, хоча я впевнений, що це мисливці на спадкоємця. Ідемо.

За хвірткою виявилася стежка, якою Яс йти чомусь не захотів. Він озирнувся, помітив прим'яту так, наче по ній волочили щось важке, траву і впевнено пішов туди. Ці загадкові сліди вивели до яру, про який студенти поки що навіть не підозрювали, бо жодного разу не ходили в цей бік.

— По яру пішли, — впевнено сказав Яс і почав спускатися.

Кіт випередив його в два стрибки і припустив праворуч. Кроків за двадцять від місця спуску він виявив сліди підйому і завмер біля них, чекаючи людей. А після підйому на краю яру виявилася досить широка стежка та сліди коліс.

— На тачці забрали, — впевнено сказав Яс. — Навряд чи на візку. Був би кінь, перекинули б через сідло та всіх діл. Тож точно тачка.

Фламма радісно кивнула.

Яс подивився вліво-вправо. Потім на кота, що розсівся посеред стежки.

Кіт зрозуміло повів вухом і бадьоро попрямував ліворуч.

— Нам туди, мабуть.

— А якщо ні? — засумнівалася Фламма. Сліди коліс вели обидві сторони.

— Тоді пізніше будемо шукати нашого перевертня з Денькою і іншими перевертнями. Знайдемо.

Ліворуч Яс і Фламма йшли досить довго, намагаючись менше шуміти, прислухаючись до того, чи ніде нічого не скрипить, і при цьому не йти занадто повільно. Саме тому вони почули тріск і тиху лайку, коли стежка повернула в ліс.

— Ага, — зрадів Яс і рішуче пішов у бік звуків.

Щоправда, жодних відьом та Яніра вони там не знайшли. Там були чергові бородачі, явні жителі півночі, що ламали гілки з дерева, що впало, і лаялися на когось, за те, що загубив сокиру.

— Ага, — повторився Яс, а потім сміливо вийшов з-за куща, за яким спостерігав із Фламмою за цим дійством, і голосно заявив:

— Що, розважаєтесь? А у вас там відьми спадкоємця вкрали, повз вас пронесли, а ви й не бачили. Ідіоти!

Бородачі завмерли.

— По стежці й ліворуч, — показав напрямок Яс.