розділ 16

Про прекрасних принців, складні обчислення та чарівних дівчат

Студенти — шукачі скарбів — насамперед склали список книг. Це виявилося найпростішою справою з майбутніх. Що книжки? Написав ім'я автора, назву книги, уточнив рукою написана чи надрукована на верстаті. Рік створення книги ще, якщо він десь позначений. Ну, чи приблизний, якщо думаєш, що вгадав його. Ще не забути згадати тематику. Та й готово.

А ось з документами та мапами набагато більше мороки, не кажучи вже про рослини. Що робити з рослинами, студенти поки що взагалі не розуміли, тому просто засунули їх у стазу і на якийсь час забули, вирішивши для початку поговорити з усіма присутніми у фортеці зілляварами. Раптом щось підкажуть? А папери слід спочатку розсортувати. І ця робота випала за жеребом Ясу з Фламмою. А з ними пішов ще й кіт, добровільно, правда, допомагати не став, спав собі на підвіконні, зрідка ворушачи хвостом чи посмикуючи вусами.

Яс йому заздрив. Він би з великим задоволенням ліг поряд із котом і теж чимось поворушив чи посмикав. Сортування паперів виявилося нудним заняттям. І тривати, зважаючи на все, воно буде вічно. Тому що ледь не всі ці документи були згорнуті в дуже щільні трубочки і перев'язані стрічками та мотузками на такі хитрі вузли, що розплутувати їх доводилося довго та нудно.

Фламмі заняття подобалося не більше, ніж Ясу. Мотузки вона розв'язувала зі злим пихтінням і намагалася закинути їх подалі. Але в іншому характер стримувала і розправляла папір неквапливо та дуже обережно. Розправляти тонкі листи в неї взагалі виходило краще, ніж у Яса. Мабуть, пальці були спритніші.

Кіт знову посмикав вусами, а потім витягнувся на всю довжину і розплющив морду об підвіконня. Яс глянув на нього із заздрістю. Потім перевів погляд на черговий не бажаючий піддаватися вузол і сумно зітхнув.

— А? — розгублено озвалася на зітхання Фламма.

— Нудно, — пояснив Яс.

— О, — не стала сперечатися з очевидним дівчина.

За вікном щось з гуркотом впало, змусивши кота повести вухом у бік звуку. Потім Янір когось обізвав безруким ідіотом і зажадав негайно зібрати все, поки ніхто не побачив. Яс ледве втримався від того, щоб кинути набридлий вузол і піти до вікна подивитися, що там трапилося. Бо якщо судити по звуку, перевертні тягають казанки. Можливо навіть до криниці, біля якої їх миють. А уявити перевертнів миючих посуд Ясу було важко. Особливо Яніра.

— Гаразд, потім уточню, — пробурмотів хлопець, переборовши цікавість.

І вузол як за помахом чарівної палички розв'язався.

Але нудьга все одно нікуди не поділася.

Яс глибоко вдихнув, спробував акуратно підчепити куточок документа, а потім подивився на Фламму.

— До речі, давно хотів спитати, — сказав задумливо. — Що ви всі в ньому знаходите? Ну, фізіономія красива. Зате характер… напевно, все-таки в татка. Він мій друг, але… але іноді мені хочеться взяти колоду і врізати йому по голові.

— Кому? — Фламма так здивувалася, що навіть свій документ упустила.

— Яніру. От мені й цікаво, що ж ви у ньому знаходите? Не розумію дівчат. Якби я був дівчиною, ставився б до нього, як до того ж кота.

— О, — здивовано сказала дівчина і насупилась, а потім впевнено випалила: — Він гарний і схожий на принца з казки.

— І все? — Яс навіть розчарувався. На його думку, цього було недостатньо.

Фламма знову спохмурніла, трохи помовчала, а потім якось невпевнено промовила:

— Здійснена мрія, розумієш? Усі дівчата хоч раз у житті мріяли про те, що зустрінуть принца. Як Мола з казки про вбрання з пір'їнок вилікуваної трясогузки. І він буде гарний, благородний і добрий.

— Янір не добрий, — зауважив Яс.

— Не перебивай! — вигукнула Фламма, заплющила очі, наче для того, щоб краще зосередитися і скоромовкою випалила: — Навіть якщо не добрий, не знаючи, про це навряд чи здогадаєшся. І всі дивитимуться і думатимуть — ось вона йде з прекрасним казковим принцом, який гарний, благородний, добрий, багатий… адже принци повинні бути багаті, правильно?

— Ну, повинні, — визнав Яс. — Виходить, тобі потрібний Янір, щоб інші дівчата дивилися та заздрили?

— Ні. Який же ти йолоп. Це була б здійснена мрія, і всі б це зрозуміли. Розумієш? Зрозуміли, що мрія збулася. Що я зустріла казкового принца, він мені дуже сподобався, і я йому теж. І все тепер у мене буде гаразд.

— Ти на його рахунок дуже помиляєшся. Якщо у когось із ним і буде все добре, то тільки в якоїсь оборотниці, яку він не зможе залякати. Можливо, він навіть не хотітиме тебе залякувати, у нього чудово вийде зробити це випадково. Йому потрібна діва, яка загарчить у відповідь і так дасть лапою по голові, що він наступного разу тричі подумає, перш ніж гарчати на неї і відштовхувати зі шляху. А ти… Ти фінтифлюшка. Лялечка. Звикла, що всі навколо тебе ведуть хороводи, кажуть компліменти та посміхаються у відповідь на твої дурниці.

Фламма тихенько пирхнула і сказала лагідно-лагідно, як повному ідіоту:

— Ти все одно нічого не зрозумів.

— Чого я не зрозумів?

— Ти взагалі нічого не зрозумів.

Яс потряс головою, подумки обізвав Фламму дурепою і повернувся до свого документа.

— Ну, я тебе попередив, моє сумління чисте, — нарешті сказав Яс, розгорнувши аркуш, на якому була зображена якась загадкова схема з не менш загадковими написами.

Фламма хмикнула і почала старанно розв'язувати чергову стрічку, а потім, наче для того, щоб змінити тему розмови, запитала:

— Яс, як ти гадаєш, те, що ми знайшли, дорого коштує?

— Думаю дорого, але продати ти його зможеш лише через три роки.

— Не страшно. Ці три роки я проведу в школі і ні за якого неприємного сусідського свина заміж мене не поженуть. Бо я можу наскаржитися і вчителям, і навіть зберігачам-радникам.

— А потім? — зацікавився Яс.

— А потім я не повернуся додому. Я не хочу заміж за свина, у якого батьки підходять. Мій чоловік має бути красивим, благородним, добрим.