розділ 15

Про знахідки, скарби та виїзний цирк

Третій галявині Яс навіть зрадів і задумливо пробурмотів, що все йде за планом. Щоправда, за яким саме планом він навряд міг би сказати.

Денька трохи постояв біля якоїсь дивної папороті, з трьома сизими колючками на кінці кожного листа. Потім пішов далі.

Фламмі папороть сподобалася, і вона зірвала собі на згадку один лист. Кіт на нього чомусь пирхнув.

Вчетверте Денька нарешті вивів не на галявину, а до дерева, що впало. Нещодавно впало, навіть листя ще повністю не встигло зав'янути. А в кореневищі цього дерева з'явилися кругленькі, як булочки, жовті гриби.

— Може, це вони і є? — несміливо запитала Джульєтта, якій гриби чомусь не подобалися.

— За описом не схожі, — впевнено відповів Льєн. — Мають бути сірі та зморщені.

— І поганки на першій галявині дивні росли, — задумливо сказав Малак.

— Схоже, в цьому лісі повно всяких дивних грибів, і Денька нас водить від одних до інших, — чомусь зрадів Яс.

— Ага, грибний ліс, — погодився з цим висновком Льєн.

— І що будемо робити? — задумливо спитав Малак. — Може, приведемо Деньку до тями і підемо назад у фортецю?

Порадившись, студенти вирішили, що це непоганий план. Та й без грибів вони досі якось жили. Але саме після цього виявилася одна маленька проблема. Навіть Ольда не розуміла, де вони зараз перебувають і як звідси повернутись у Там'янку.

— Справи, — сказав Яс, трохи помилувавшись деревами.

— Я в ямі залишив маяк, — порадував усіх Льєн. — Тож туди ми дійти можемо.

— І скарб викопаємо, — зраділа Фламма, яку зовсім не вразило те, що вони заблукали в лісі.

Зате скарб у її уяві обов'язково складався з дорогоцінного каміння та гори золотих монет. Причому в такій кількості, що, напевно, навіть у королівської родини стільки не було. І Фламма отримає свою частку, сховає в грошосховище, а коли стане нудно, сумно чи прийде розчарування у коханні, вона туди приходитиме і перебиратиме коштовності. Фламма навіть тихий передзвін чула, як наяву. І це було чудово.

Деньку вдалося привести до тями, хоча він поривався йти кудись далі вглиб лісу. Льєн налаштувався на свій маяк і компанія повільно пішла до нього, постійно натикаючись на різні перешкоди. То дерево, що впало, лежало впоперек дороги. То колючі кущі розрослися буйно. А одного разу вони навіть мало не забрели в болото, над яким роїлися хмари комарів та інших неприємних комах.

— Що вони там жеруть? — здивувався Яс, ганебно відступаючи разом із рештою.

***

— Куди їх понесло? — здивувався Кіт, виявивши, що студенти, що досі йшли по плавній дузі, причому там, де можна було пройти без труднощів, раптом різко повернули й вирушили туди, де ліс був практично непрохідний.

— Думаю, вирішили повернутися до фортеці, — сказав Роан, відірвавшись від розглядання галявин-овалів на карті Олава.

— Фортеця ліворуч, — не погодився Кіт.

— Може, ще звернуть, — філософськи сказав Олав, якого зараз набагато більше цікавило, що ж такого знайшов у розташуванні значків маг-артефактор.

— Ні, треба порадитись з Оршаром, — нарешті сказав нехороший маг, мабуть вирішивши залишити допитливість Олава незадоволеною.

— Ідемо за дітками? — спитав Кіт.

— Ходімо, коли вже пішли, — вирішив Олав.

***

Прямий шлях до ями зі скарбами в результаті виявився не таким і прямим.

Спочатку студентам довелося широкою дугою обминати болото. Потім на шляху зустрівся яр з такими стрімкими схилами, що навіть Яс засумнівався, що з нього можна вибратися без мотузок. Довелося оминати ще й його.

Потім Фламма, яка вирішила зірвати гарну білу квіточку, злякала зарослого бородою і одягненого в лахміття мужика. Він кинувся тікати, кричачи про мерзенних відьом, що не дають спокою добрим людям, спіткнувся об щось і впав, вдарившись головою об молодий дубок.

Бідолашна дівчина так і залишилася стояти біля не зірваної квітки і приголомшено плескати очима.

— Ну, ось, — задумливо мовив Льєн. — Тепер і могила стане в нагоді.

— Муав! — життєрадісно підтвердив кіт.

Яс першим підійшов до чоловіка, потикав його ногою і розчаровано повідомив, що тіло швидше живе, ніж мертве.

Фламма, яка образилася на відьму, відразу ж захотіла його покинути, де лежить, і нехай його вовки зжеруть.

Малак, що відзначався обережністю, її підтримав.

Натомість Ольда сказала, що людині треба допомогти. На розбійника, мовляв, не схожий. Та й нема чого робити розбійникам так далеко від дороги. А так, хто знає, може це жертва розбійного нападу. Або взагалі жертва якогось темного ритуалу, раз він так відьом боїться.

— Гей, ти жертва чи просто придурок? — спитав Яс, знову потикавши ногою мужика.

Але він на провокаційні питання відповідати не став, вважаючи за краще й надалі прикидатися трупом.

Питання про те, що тепер робити і кидати постраждалого від любові Фламми до квітів або взяти його з собою, було винесено на голосування.

Яс та Малак хотіли покинути. Їх підтримала Фламма. Зате інші захотіли взяти із собою. Льєн і Денька тому, що мужика, коли опритомніє, можна буде розпитати і мало що він скаже. Ольда бо кидати людей недобре. А Джульєтта просто з жалю. Тож довелося тягнути. Льєну і Деньці, раз саме їм це тіло здалося таким потрібним.

***

— Здається, вони на когось полювали, тепер убили і потягли закопувати в тій ямі, — розгублено сказав Кіт, нарешті зрозумівши, куди йдуть студенти.

— Кого вбили? — здивувався Роан.

— Людину, — похмуро сказав Кіт. — Ось, дивіться, хтось тут падав. І кора пошкоджена.

— Цікавий спосіб вбивства, — задумливо сказав Олав. — Людиною та по дереву не кожен зуміє.

— Так добре левітацією жоден з них не володіє, — додав Роан.

І Кіт тільки зітхнув. Ситуація справді виглядала дивно. Особливо те, що жертва, схоже, саме тут на студентів досить довго чекала.