4 (3)

— Що це? — тихенько спитала Фламма, інстинктивно чіпляючись за руку того, хто стояв найближче.

— Транспортний засіб типу "фургон старий, який загубити, розламати, пустити на дрова не шкода", — розважливо сказав Яс, намагаючись акуратно відчепити дівчину від свого ліктя.

— Нам їхати на цьому? — жахнулася Фламма.

Фургон виглядав так, ніби збирався розвалитися на частини вже з десяток років, але весь час його щось відволікало.

— Якщо хочеш, можеш їхати, — милостиво відповів Яс. — Там не дуже зручно, купа речей, травами смердить, подушок на лавах не вистачає. Щоправда, коли дощ, можна не боятися, що дах протікає. Ця штука міцніша, ніж здається.

Фламма сумно зітхнула. Їхати в цій штуці їй не хотілося. І вона тепер розуміла, чому всі воліють вирушати в дорогу верхи. Але ж могли й попередити.

— Ти не хвилюйся, нам тільки до Зеленої річки доїхати, а там ми попливемо до самого Кам'янця-міста. А звідти вже недалеко, — сказала Ольда, яка щойно закинула у фургон набитий чимось мішок. — Так, звичайно, довше, ніж через пустки верхи, але набагато безпечніше.

Фламма знову зітхнула і подивилася на Джульєтту, сподіваючись, що хоч вона все зрозуміє і розділить з нею обурення — не можна ж так поводитися з дівчатами благородного походження.

Джульєтта нічого розуміти і розділяти не збиралася. Вона стояла, притискаючи до себе рудого кота, і схвально спостерігала за тим, як Льєн тягає її речі. Виглядала Джульєтта при цьому як  помісь благородної пані та циркачки — костюм для полювання був світлий і явно новий, але замість модного маленького капелюшка під колір костюма, Джульєтта одягла крислатий капелюх, з фарбованої соломи і з широкою синьою стрічкою, що зав'язується під підборіддям.

Навіщо у капелюшка стрічка, Фламма зрозуміла, коли неприємний вітер втретє зірвав з голови її капелюшок і цього разу на нього навіть настав чиїсь кінь. Напевно, спеціально. І це група студентів, що вирушає в невідомо куди, навіть не встигла виїхати з двору школи. А що буде далі?

Дівчина, що остаточно розлютилася, викинула безглуздий капелюх у кущі і, вирішивши, що без неї не поїдуть, рішуче потопала в гуртожиток за іншим. А коли повернулася назад, виявила, що більшість фургонів уже витягли за ворота запряжені в них коні, а студенти потяглися слідом, життєрадісно пересварюючись і регочучи.

Свого коня Фламма там, де залишила, не знайшла, мабуть, його слід було ще й прив'язати. Відчайдушно озирнулася на майстрів Лєску і Діньяра, що сиділи під деревом і з розчуленням на обличчях махали вслід студентам хустками. Подивилася на фургони і вже готова була наздоганяти один із них, сподіваючись, що кінь просто пішов слідом за іншими кіньми, але тут сталося диво.

У воротах трапилася невелика затримка, повз фургон, що виїжджав, протиснувся Яс з двома кіньми, на одному він їхав, а іншого вів на поводу.

— Яка ж ти дурна, — сказав тоном втомленого батька, який вичитує пришелепувату дочку. — І слухати нікого не вмієш. Зрозуміло ж сказали, що якщо треба відлучитися, слід попередити майстра Кора, а потім сказати йому, що вже повернулася. Думаєш, навіщо це треба? І твоє щастя, що ми не встигли далеко виїхати, бо тобі, звичайно, дали б супроводжуючого, та хоч того ж майстра Кора, але перед цим поганяли б по поверхах, посварили кілька разів, внесли в характеристику відповідний запис і наздогнала б ти нас далеко за північ.

Фламма пирхнула, сіла в сідло і направила коня до воріт.

Яса вона майже ненавиділа. Напевно спеціально спочатку забрав коня, а потім повернувся, щоб змусити принижено дякувати, а потім ще й нагадувати про її дурість щоразу. Як братик Кавер. Вони взагалі дуже схожі і жарти у них однаково безглузді.

— Наступного разу так і буде, — похмуро напророкував Яс і тихенько додав.— Ідіотка.

Фламма вдала, що не почула і заспокоїла себе думкою, що за містом до студентів приєднаються перевертні та кікх-хей із помічниками. А серед перевертнів буде він — чоловік мрії. А отже, вона має бути терплячою, ввічливою та доброю. А добрі дівчата зазвичай прощають усіляких бовдурів. Ось і вона намагатиметься.

Напевно.

І навіть простить, якщо він здогадається більше її не злити.

Але, судячи з виразу обличчя білобрисого придурка, здогадуватися він не хотів, а, навпаки, вигадував чергову гидоту.

А може, взагалі хотів довести її до сліз та дурного питання: «За що ви так зі мною?». Але це в нього точно не вийде, тому що Фламма добре знала, що буває після такого питання, а ставати посміховиськом вона більше не хотіла. Потім доведеться мститися, а в неї на це не вистачить часу. Та й заняття намічається набагато цікавіше.

Тож краще Яса ігнорувати.

І взагалі, всі вони її не гідні, навіть Джульєтта зі своїм синком кор-графа. Поводяться ніби всякі мірошники та родичі придурковатих винахідників їм рівня. А людей слід із самого початку ставити на місце і не давати їм нахабніти. Тому що так служниці перестають прибирати і приходити коли їх кличуть, конюхи господарських коней продадуть і будуть вдавати, що їх вкрали. Та мало...

— Вчителька Калама була абсолютно права, кожен повинен знати своє місце, — похмуро пробурмотіла Фламма. — І тоді всякі не посміли б топтати капелюшки і їхати не почекавши. Усі проблеми від того, що їх розпустили.

Винні нарешті були знайдені, і Фламма відчула себе спокійніше.