розділ 4

Про пошуки сіячів, техніку безпеки та щасливих викладачів, що махають хустинками

Планування того, як би влізти в чергову авантюру і не отримати за це заслужене, проходило в альтанці, що ховалася в бузку. Щоправда, самі студенти щиро вважали, що просто розмовляють. Можливо, якби з ними була Шелла, вона б нагадала, до чого цю компанію приводять такі розмови. Відповідальність за учнів привила Шеллі вміння вчасно говорити такі речі. Але Шелла вирушила годувати лебедів зі своїм сином барона, з перспективою зустріти біля того ставка якусь його тітоньку, яка бажає подивитися на дівчину, що врятувала її улюбленого хлопчика, але не бажає цій дівчині нав'язуватися.

Тітку Шелла, відверто кажучи, побоювалася, але відмовлятися було б безглуздо, так що вона пішла.

У компанії також не вистачало Флами, яка вирішила пройтися магазинами, але цьому була рада навіть Джульєтта, яка витратила половину вечора на розмову про те, як маги їздять на практики, як вони там живуть і що там може стати в нагоді, але так і не зуміла переконати у всьому цьому самовпевнену подругу. Флама чомусь вважала, що для неї зроблять виняток. Або не повірила.

Інші святкували в альтанці перездачу останніх хвостів і три вільні дні, що залишалися до виїзду. Святкували усі по-різному. Хлопці пили пиво з сушеною рибою, причому Денька, що вже встиг десь щось відсвяткувати, все частіше повз рибу промахувався. Джульєтта та Ольда їли цукерки з горішками, вивареними у вині. А кіт із гарчанням намагався розгризти шматок жорсткого, як підошва, в'яленого м'яса.

— Так от, — сказав Яс, який завжди й усе знав. — У нас у саду цієї капості не знайшли, тільки альтанку, де він спав, про всяк випадок обробили якоюсь вбивчою гидотою. У місті обробили будинки на вулиці, де він чи то йшов, чи то повз. Скандал був гучний. Ця гидота ж смердить. Ледве переконали бідолах, що без обробки вони можуть померти. Потім довго ловили навколишніх собак та кішок, перевіряли їхню шерсть. Знаєте, магістр Діньяр, схоже, тепер тварин не любить навіть більше, ніж хлопців, які залицяються до його доньок. Бачили б ви, яке в нього стало обличчя, коли Рудий заліз у вікно і розлігся на підвіконні. Я навіть злякався за кота.

Кіт, за якого злякалися, обізвався роздратованим бурчанням і почав жувати м'ясо, що не піддавалося, з гучним плямканням.

— Ага, — задумливо сказав Яс, засовуючи кота з м'ясом під лаву. — Отож… тварин виловили і теж обробили. Канаву після того, як там зібрали зразки, взагалі засипали знезаражуючим порошком по всій довжині. Хоча, як я зрозумів, спори приніс струмок, а він починається десь за містом, і течія в канаві не в бік міста. І, найімовірніше, хтось намагався таким оригінальним чином пограбувати ярмарок. От заснули б там усі, злодії прийшли, пограбували…

— І теж заснули, — глибокодумно сказав Льєн.

— Так, певно вони щось не продумали, — погодився Яс. — Або вони мали захист проти дії цієї ряски.

— Або вони й тепер десь сплять, якщо ще не померли, — сказав Малак.

— Хм… — задумливо озвався Яс і почухав маківку. — А знаєте, їх ніхто не шукав. Пройшлися струмком, не знайшли там нічого небезпечного і на цьому заспокоїлися. Тільки ще Рада зобов'язала когось там робити щовечірні перевірки водойм у місті та раз на чотири дні тих, що знаходяться в окрузі. Так, про всяк випадок. Кажуть, що спори могло принести вітром звідкись і…

— Ти пропонуєш пошукати цих сіячів, — здогадалася Ольда.

— Пропоную, — не став відпиратися Яс. — Я навіть у дядька випросив протиотруту проти дії цієї капості, тож нам нічого не загрожує. І пошуковик у нас є.

Яс штовхнув Деньку в плече і здивовано подивився на те, як він хилиться вперед, а потім падає з лави.

— Льєне, ти протверезювати добре вмієш? — запитав, коли Денька і не подумав встати.

Льєн кивнув.

— От і відмінно. Давай протверезим і підемо, поки час є. А то щось нудно.

— Хм, — сказав Малак, але Яс, що захопився черговою ідеєю, уваги на нього не звернув. І примудрився заразити жагою діяльності всіх інших, навіть Деньку, який не сильно розумів, чого від нього хочуть цього разу.

Деньку Льєн абияк привів до тями, і компанія, залишивши кота боротися з м'ясом, вирушила на пошуки пригод, а заразом і якоїсь загадкової настоянки, яку Яс вирішив купити в дорогу, щоб грітися холодними ночами, рятуючись від застуди.

— А ще, кажуть, до міста приїхав натовп перевертнів. Все як належить, із прапорами, гербами на плащах, тільки чомусь уночі. І їхали вони тією вуличкою, на якій купці настроїли собі складів, а потім, промчавши житловими, заскочили в провулок Служниць і там десь пропали. Напевно, до якогось маєтку заїхали через чорний вхід. З усією можливою таємничістю. Тільки їх все одно бачили і чутки вже пішли, — продовжував ділитися новинами безжурний Яс, коли компанія вийшла за ворота школи і попрямувала у бік ярмарку.

— Або комусь щось примрілося на нетверезу голову, — сказала Ольда.

— Це навряд, я особисто бачив на ярмарку кілька незнайомих перевертнів, — не погодився з нею Яс.

— У плащах з гербами? — глузливо спитала Ольда.

— Ні, але що, я перевертнів не відрізню? У них сила пахне грибами. Ні в кого більше, тільки в них. Вони ще це поетично називають ароматом осені.

— І ти відчуваєш цей запах, — сказала з підозрою Ольда, а Льєн, що йшов поруч з Ясом, задер йому пальцем губу, щоб переконатися, що ікла не збільшилися.

— Я саме одну розробку випробовував, не переживайте, не свою, дядька. Він все ще б'ється над методом виявлення молодих незареєстрованих перевертнів до того, як вони почнуть божеволіти і жерти родичів. А за допомогою цієї настоянки можна буде виявити хоча б тих, хто має дар. А це вважай, що три чверті від усіх. Загалом, ще з місяць випробуємо і дядько надасть розробку Раді, яка з радістю відправить її по селах і дрібних містечках. У селах пошуком перевертнів зобов'яжуть займатися особисто голів цих сіл. Ну, чи людей, яким голови платитимуть за цю роботу, якщо бояться самі. А в містечках цим займуться вартові.