3 (3)

Три години закінчилися як завжди занадто швидко для боржників. Роан красномовно постукав пальцем по столу і обвів студентів поглядом.

Боржники почали переглядатись, щось шукати в аркушах, а потім з місця несміливо встав найрішучіший — травник, від якого пахло лаб'янкою та валеріаною.

— Так, — сказав Роан, помилувавшись на каракулі на листку, відданому студентом. Окремі зрозумілі слова він там знайшов, слова начебто були в тему, та й сміливість має бути винагороджена. — Не погано, не погано. Не добре, звичайно, але я приймаю.

Студент несміливо посміхнувся.

— Якщо хочете оцінку вище, можу поставити додаткове питання, — милостиво запропонував Роан.

Студент замотав головою і запевнив, що його все влаштовує, після чого слухняно сів за дальній стіл і став там чекати на повернення магістра, дбайливо притискаючи до грудей заліковий лист.

Студенти, побачивши таку справу, помітно повеселішали, і наступною, відчайдушно підвівши голову, пішла дівчина, яка хотіла розраховувати запаси виключно їжі.

Поглянувши на її розрахунки, Роан зрозумів, що краще б вона від свого бажання не відмовлялася, бо те, що вона там нарахувала, можна було б вивезти тільки на возі, запряженому трьома вантажними кіньми. А може, й чотирма. Або краще одразу на двох возах.

— Так, — задумливо сказав Роан, якому зовсім не хотілося влаштовувати ще одну перездачу. Та й ця дівчина навряд чи піде у вільні маги. Швидше займеться виготовленням чудодійних шампунів і кремів. Або осяде в першому ж селі, яке трапиться на шляху, вправлятиме вивихи, викликатиме дощ і майструватиме відлякуючих вовків лялечок для охочих з'їздити на ярмарок. — Ви впевнені, що все донесете?

— Я коня куплю, — гордо сказала дівчина.

— Гаразд, а в тому, що кінь донесе, ви впевнені?

Дівчина замислилася, зазирнула у свій лист, а потім несміливо запитала:

— Можна, я дещо викреслю?

— Можна, — сказав Роан. — А заразом розрахуйте енергію та форму для стандартного вантажопідйомного амулету, вам явно стане в нагоді такий у мандрах. І суму, необхідну для купівлі цих амулетів на рік. Думаю, купити буде простіше, якщо грошей вистачить.

Дівчина кивнула і похмуро пішла на місце. Її подружка, на превеликий подив Роана, зайвого в подорож брати не захотіла. Отже, запитавши в неї, що входить до стандартного кровоспинного набору, відпустив її з миром і заліком за стіл до зіллявара.

Третьокурсники дружно Роана порадували вмінням складати документи та знанням отрут. Протиотрути та ліки вони чомусь знали гірше. Чи всі дружно мріяли когось отруїти, найімовірніше, когось із викладачів, чи ліків було надто багато для запам'ятовування. А оскільки ці дітки поки не потрапляли у ситуації, коли найближчий лікар за два дні шляху, забивати голови «зайвим» вони не хотіли. Загалом життя їх ще навчить.

Поділившись цією думкою з кожним, причому таким тоном, ніби підозрював, що ці студенти життєвого уроку не переживуть, Роан заглибився у твори на тему: «Як я добирався з села Вишенька до містечка Озерна Фортеця». Двох одразу ж відпустив за стіл до тих, хто перездав. Одному порадив писати жіночі романи, там подібні плани спрацьовують. І енергії на левітацію над лісом вистачає. І в мисливських будиночках є запаси їжі, води та накопичувачів на випадок раптових гостей. І бажання підстрелити літуна ні в кого не виникає. Студент одразу все усвідомив, покаявся та погодився на низький, але прохідний бал. Роан йому навіть додаткових питань ставити не став, боявся, що отримає у відповідь черговий розділ із чергового роману.

Йон Роана порадував тим, що набрав у похід сала, солонини та гречаної крупи, яка десь там дешевша, і зовсім не взяв води, вирішивши, що обов'язково зустріне по дорозі струмок. Амулетів для пошуку води у нього теж не було. Роан тяжко зітхнув, дивуючись наївності деяких особистостей і уточнивши, чи знає студент про існування водопошуковиків, махнув на нього рукою і теж відправив чекати на Лєску.

Дівчина, яка вірила, що потягне з собою десяток суконь, гарні туфельки, косметику на всі випадки життя та холодильну коробку, повернулася з почерканим листом та скорботним обличчям. Роан подивився, що вона викреслила, похвалив і відпустив до подружки, нагадавши, що в неї наступного року ще й іспит.

Останній третьокурсник порадував Роана трьома планами походу від села до містечка. Роан похвалив його за фантазію, пояснив, що сірі штрихи серед дерев на карті, це болото, тож пройти прямо через ліс не вийде. Що чекати, поки в Озерну Фортецю зберуться патрулі, можна з місяць, а потім, дочекавшись, як нагороду отримати по морді. За те, що ця морда надто підозріла і явно шпигує, слідуючи за патрулем. Бажання прикинутися лікарем і напроситися до каравану, а тим більше сховатися серед товарів Роан навіть коментувати не став.

— Так, — сказав похмуро. — У вас дуже дивні уявлення про купців, їхню охорону, патрулі, про те, що зображено на карті і взагалі про життя. Думаю, довго ви на дорогах не проживете. Я ж сказав, що ходять чутки про капості на тракті. Так само я сказав, що в Озерну Фортецю, попри чутки, йдуть каравани. А ви мені повірте, купці ризикуватимуть, тільки якщо бояться втратити прибуток, інакше вони й самі поїдуть за патрулем. А отже, в Озерній ось-ось буде великий ярмарок, куди стікаються селяни з усіх навколишніх сіл та менших містечок. І компанію можна знайти і крім купців. Також ви можете пошукати інших магів, навіть сісти на краю дороги і почекати. В крайньому випадку, ви, переконавшись, що купці вас не беруть, можете почекати наступного каравану і їхати перед ним, розкинувши сигнальну мережу. А помітивши щось страшне, відразу кинутися назад, під захист мечів і магів тямучіще, ніж ви самі. Повірте моєму досвіду, у цьому випадку вас не гнатимуть. Отже, у будь-якому випадку вам потрібний кінь, про якого згадали лише двоє. Тому що говорити про швидкість, якщо збираєтесь йти пішки, дещо наївно. Обходити тракт лісом взагалі безглуздо, напевно, саме з лісу капость на нього і лізе. Іти старою дорогою… ви просто ці старі дороги не бачили. Загалом, найтямущіший план — на нитці доїхати до Двох Піків і дійти до містечка з того боку. Решта нежиттєздатна.