3 (2)

У кабінет местреси Мелаїди відчайдушний бовдур, він же Йон, прорвався того ж дня. І навіть зумів її переконати, що список потрібен негайно. А отримавши його, впав у розпач. У списку було дванадцять людей. Усі з різних курсів. Ні з одним бідолаха не був досить близько знайомий. Перша ж спроба порадувати датою перездачі мало не закінчилася мордобиттям. Хто ж знав, що якийсь дурень запросить до кімнати дівчину, навісить полог тиші і забуде зачинити двері?

А потім виявилося, що це найменша проблема.

Одна із трьох дівчат взагалі забула, що такий предмет існує і, звичайно, нічого не вчила. Тому впала в істерику і почала вимагати відсунути терміни хоч би на два дні. Інакше клялася померти молодою, бо її вб'є тато за виключення зі школи.

Дівчину ледве вдалось переконати, що Роан добрий і неодмінно дасть ще один шанс.

Ще дві дівчини виявились подружками, жили в одній кімнаті і виносили мозок усім підряд милим щебетом. Насилу вдалося з'ясувати, що вони навіть готувалися і мали намір поставити майстру Роану актуальне питання післязавтра, якщо він до того часу про них не згадає. Але виходив Йон із їхньої кімнати з гудучою, як від похмілля, головою та відчуттям нереальності світу.

А ще бідолаха напився чаю на рік уперед і зрозумів, що ненавидить цей напій.

Декілька хлопців зі списку виявилися ще оригінальнішими. Той, який не зачинив кімнату, порівняно з рештою оригіналів неприємностей зовсім не завдав.

Одного довелося виколупувати з корпусу зілляварів, де він окопався так, ніби мав намір оселитися там до кінця життя. Про предмети ніяк не пов'язані з улюбленими зіллями він забував у ту саму мить, як вони переставали маячити в нього перед носом. І навіщо йому якесь виживання щиро не розумів. Втім, сходити та спробувати здати він не відмовився.

З корпусу зілляварів Йон випав ледь живий. Довго дихав чистим повітрям і збирався з думками. Нікого більше шукати відверто не хотілося. Зате хотілося все відкласти на завтра, але зупиняло міркування, що якщо дійсно відкласти, тих, хто відмовиться, буде більше, а отже й майстер Роан зліший.

А ще Йон додумався, що слід попросити друзів про допомогу. І шістку, що залишилася, розділив по двоє між собою і помічниками. І все йшло добре, доки не виявилося, що передостанній у списку Кашед Сайя загадково зник. Його не було ніде. Він уже два дні не з'являвся у гуртожитку. Ніхто не бачив його в школі та навколишніх шинках. Хлопці від розпачу навіть до веселих дівчат сходили, та й ті тільки розвели руками, а потім ще й пожаліли студентів.

Шукали невловимого боржника до глибокої ночі, поки не змирилися, вирішивши, що час розходитися.

Наступного дня теж шукали, підключивши до пошуків кого тільки можна.

А коли, ближче до обіду третього дня, Йон змирився і став морально готуватися до складних питань і сумно поїдати булочку з горіхами на лавці в саду, до нього підійшла незнайома дрібна дівчинка і сказала, що бачила пропажу.

І треба сказати, Йон на тій лаві сидів не один. Та й поруч із нею стояли майже всі боржники майстра Роана. Ось таким складом вони й пішли слідом за дівчиськом, у глибини саду, до альтанки, яка поки що нікому не була потрібна бо не вистачало часу на прогулянки. А там, на лавці, виявили пропажу. Вона там мирно спала, підклавши під голову глечик з-під якогось хмільного напою.

Прокидатися хлопець не захотів.

Смердів при цьому кислим вином, стічною канавою і чомусь лавандою. Одяг у нього був м'ятий і брудний. Фізіономія м'ята та заросла. Очі виявилися червоними і нічого не виражали. Загалом, щось здавати хлопець не міг. Але хоч би знайшовся.

— Беремо, що є! — скомандувала одна з балакучих дівчат, і хлопця слухняно взяли за руки, ноги і понесли на перездачу.

Головне, що всі з'являться. А в якому стані, майстер Роан не уточнював.

***

Роан в лабораторію магістра Лєски йшов у піднесеному настрої і з бажанням швидко позбутися студентів. Настрій йому підняли Хене і темне пиво, з якими він учора непогано провів частину вечора. Не зіпсували його близнюки, які цього разу вирішили змилуватися і дати батькам виспатися. Йяда навіть припустила, що вони переросли нічні побудки і тепер все буде спокійнішим, і Роан не став її розчаровувати, хоча вважав, що це просто випадковість та везіння. Початок дня теж пройшов непогано. Ніхто не прибігав з вимогою перерахувати «ось це співвідношення векторів сили» та новинами про те, що люди, які відповідають за дирижабль із супутніми амулетами, щось загубили, забули чи знайшли у списку, але не знають, що це таке і як воно має виглядати.

Загалом, боржникам пощастило. Вони навіть не здогадувалися, наскільки. І Роан дуже сподівався, що вони не стануть йому псувати настрій. Інакше він має всі шанси здобути репутацію злісного викладача.

Боржники щільною купкою стояли біля відкритої лабораторії, не наважуючись туди заходити без майстра. Про цю лабораторію серед студентів ходили різноманітні чутки, аж до того, що там когось намертво завалило мотлохом, а хтось інший так і постарів, безуспішно намагаючись навести лад.

— Заходимо, — сказав Роан, зупинившись за кілька кроків від студентів.

Вони переглянулись і почали заходити. Чомусь по двоє і весь час озираючись. Коли в коридорі залишилося всього четверо хлопців, один з яких чомусь валявся під стіною, як жертва пограбування та вбивства, Йон голосно і тяжко зітхнув, а потім спитав:

— Його заносити чи тут лишити?

— Так… — задумливо промовив Роан.

— Але ж прийшов, — сказав недолітка і озирнувся на тіло, що лежало під стіною.

— Точніше, принесли, — пробурмотів хлопець, що пропахнув травами, і, посміхнувшись, прослизнув у лабораторію.

— Так, — повторив Роан, підійшов до тіла, потикав його носом чобота і задумливо хмикнув. — Гаразд, заносьте, бо боюся, якщо він тут валятиметься, нас відволікатимуть.

Йон просяяв, покликав когось із хлопців, що встигли зайти в лабораторію, і вони вдвох затягли тіло. Наступною проблемою стало те, куди тепер це тіло подіти. Його спочатку спробували посадити за стіл з усіма, але після двох падінь зі стільця та відсутності будь-якої реакції на те, що сталося, Роан дозволив прибрати колби та прилади з лабораторного столу і покласти його туди. Нехай лежить. Тим більше, хтось Роану розповідав про методику навчання уві сні. Ось послухає це тіло чужі відповіді на запитання викладача, прийде на наступну перездачу і саме здивується, звідки все знає.