Розділ 2 Найманець

Вечір був теплим. Осінь поступово вступала в свої права, листя на деревах вкривалися позолотою, але для плаща з каптуром ще було надто рано. Такий одяг швидше привернув би увагу, ніж сховав від цікавих очей. Тому Сіма обмежилася капелюшком з вуаллю. Проста сукня, легка мереживна шаль і двері для слуг — допомогли їй непомітно вислизнути з палацу.

Через два квартали Сіма накинула на одяг легку ілюзію: сукня стала трохи зношеною, шаль — брудно-білою, капелюшок обзавівся потертою стрічкою, а вуаль із декоративної стала настільки густою, що через неї точно вже ніхто не зміг би роздивитися обличчя. Навіть червоні сап’янці перетворилися на побиті життям чорні чобітки. І, останній штрих, що перетворив заможну молоду дівчину на літню небагату жінку — яскраве руде волосся потьмяніло і в ньому з’явилося кілька сивих пасм.

Таку побутову ілюзію не засіче жодне охоронне заклинання. Майже всі городянки в тій чи іншій мірі використовували власні здібності або амулети, щоб прикрасити своє вбрання неіснуючою вишивкою чи мереживом, додати кольорів на вицвівший капелюшок чи навіть замаскувати невчасний прищик. От повна зміна зовнішності — так, могла насторожити, бо ж більшість дворян та їх охорона носили при собі амулети, які сигналили, якщо до них наближався хтось під личиною.

Приховавши таким нехитрим способом свій справжній вигляд, Сіма найняла екіпаж і вже через півгодини заходила в таверну неподалік від Східного ринку.

— Привіт, дядьку Томасе, Марк сьогодні буде? — Сіма підійшла до стойки, за якою стояв власник таверни, її дядько по матері.

— О, дитино, радий тебе бачити. Ні, Марк зламав ногу, тому поки що не зможе працювати.

— Шкода. Можеш когось порадити? Толкового і щоб не патякав зайвого?

— Є один непоганий хлопець. Що саме тобі потрібно?

— Він має зібрати інформацію про кількох дворян.

— Справиться. Зачекай в кімнаті, я відправлю по нього Тімку.

— Я можу йому довіряти?

— Ти ж знаєш, сонечко, аби кого я тобі не пораджу. Він хороший хлопець, хоч і втнув дурницю, через що зараз шукає роботу найманця. Я мав з ним кілька разів справу, і добре знаю, на що він здатний.

— Дякую, дядьку. Я тоді почекаю.

Обіцяний Томасом хлопець прийшов майже через дві години. Ніч встигла повністю спуститися на місто, і у вікно тісної кімнатки, де ледве поміщалися стіл і два стільці, зараз заглядав місяць.

— Пані?

— Сідай, — Сіма кивнула на вільний стілець. Хлопець, якого прислав дядько, виглядав як звичайний городянин. У натовпі зустрінеш — другий раз не глянеш. Темне волосся, карі очі, непримітне обличчя, яке забудеш уже за мить. І він теж користувався косметичною личиною.

— Ти приховав зовнішність.

— Ти теж.

— До роботодавця можна і з більшою повагою звертатися.

— Я ще не знаю, скільки мені заплатять. Може, там три гроші, то й повага буде відповідна.

Сіма мовчки поклала на стіл гаман. Хлопець зважив його в руці, потім заглянув усередину.

— Пані, ви безсумнівно заслуговуєте якнайглибшої поваги, — він устав і з перебільшенням уклонився. — Ян Спритний до ваших послуг.

— Кличку собі сам придумав?

— Моє прізвисько цілком відповідає моїм умінням. То що пані хоче, щоб я для неї зробив?

Сіма дістала список потенційних наречених.

— Знайди компромат на кожного з них. Будь-що згодиться: від фінансових махінацій до особистих справ, від дрібної крадіжки в юності до улюбленого борделю.

— Думаєте. Князь Семипіковий промишляє дрібними крадіжками?

— Я хочу, щоб ти це з’ясував. Мені потрібна інформація, яка може заплямувати честь кожного із цих чотирьох, або та, яка зробить шлюб з ними небажаним для шляхетної дівчини.

— Он воно що…

— Власне, буде достатньо, якщо всі вони виявляться безсилими в плані … ну… шлюбної ночі.

— Я вас зрозумів пані, — Ян сховав список у внутрішню кишеню.

— Це аванс. За кожен успішний факт отримаєш ще стільки ж. Але мені потрібні докази або свідки.

— Пані, чи, вірніше буде сказати, панно? Моя повага до вас щойно зросла вчетверо.

— Я хочу почути перші результати через три дні.

— Тоді мені варто братися за роботи не гаючи ні миті. Але хочу зауважити, що всі ці особи зараз не в столиці, тому пошук інформації може затягтися.

— До кінця місяця маєш справитися з усіма.

— О, це сувора умова.

— Я плачу не за згаяний час, а за результат. Іди.

— Слухаюся, панно.