Гл.2.Джордж Орвелл

25 червня 1903 року в далекому містечку Монтіхарі (Бенгалія, Індія) народився Ерік Артур Блер — людина, про яку весь світ дізнається під псевдонімом Джордж Орвелл. Його батько був чиновником опіумного департаменту британської служби, але доля самого Еріка виявилася набагато буремнішою та драматичнішою 
Джордж Орвелл (справжнє ім'я — Ерік Артур Блер) далеко не одразу став успішним автором і тривалий час взагалі не міг забезпечити себе виключно літературною працею. Його шлях до комерційного успіху та світової слави був дуже важким і злиденним.
 Після повернення з Бірми наприкінці 1920-х років він свідомо обрав шлях бідності, щоб пізнати життя «низів». Його перша книга — документальна повість «Фунти лиха в Парижі і Лондоні» (1933) — народилася саме з цього досвіду. Проте рукопис спочатку відхилили кілька видавців. Коли книгу нарешті опублікували (тоді він уперше й узяв псевдонім Джордж Орвелл), вона отримала хороші відгуки критиків, але продавалася дуже скромно й не принесла автору майже ніяких грошей.
 Протягом 1930-х років Орвелл видав чотири романи (серед яких «Дні в Бірмі» та «Нехай квітне аспідистра») і три документальні книги. З-поміж них відносно непогано продавалася лише соціологічна робота «Дорога на Віґан-Пірс» (1937), оскільки її поширювали через спеціальний книжковий клуб лівого спрямування (Left Book Club). Проте решта книг виходили мізерними тиражами. Роялті (авторських відрахувань) катастрофічно не вистачало для виживання.
    У 1936 році в Іспанії почалася Громадянська війна. З одного боку був генерал Франко (фашистський диктатор), з іншого — республіканці (суміш демократів, соціалістів, анархістів). Орвелл, як затятий прихильник соціальної справедливості, поїхав воювати проти фашизму.
Він воював у складі добровольчого батальйону лівої партії ПОУМ (POUM). На фронті іспанський снайпер поцілив йому прямо в горло — куля дивом пройшла в міліметрах від сонної артерії, і Орвелл вижив, хоча на деякий час втратив голос. Радянський Союз (Сталін) теж допомагав Іспанії зброєю та військовими. Але Сталін хотів повністю контролювати іспанський уряд.
Радянські агенти (НКВС) почали «зачистку» всередині табору республіканців. Вони оголосили партію ПОУМ (де воював Орвелл) «шпигунами і зрадниками» просто тому, що ті не хотіли підкорятися наказам із Москви. Коли поранений Орвелл повернувся з фронту в Барселону до своєї дружини Ейлін, він потрапив у справжнє пекло: Вчорашні союзники (комуністи, підконтрольні Кремлю) почали арештовувати й розстрілювати його друзів по зброї.Організацію, в якій він служив, заборонили.
У готельному номері Орвелла провели обшук, вилучили його щоденники.
Йому з дружиною довелося ховатися по підвалах та зруйнованих будівлях, щоб їх не кинули до в'язниці або не вбили. Зрештою, вони таємно втекли з Іспанії за підробленими документами.
Коли Орвелл повернувся в Англію, він із жахом побачив, що ліві газети повністю брешуть про події в Іспанії, повторюючи радянські методички. Саме тоді він зрозумів дві речі, які згодом описав у романі «1984»: Тоталітаризм жахливий з будь-якого боку — хоч фашистський (як у Франко чи Гітлера), хоч комуністичний (як у Сталіна). Усі вони нищать свободу людини. Пропаганда здатна повністю переписувати історію. Якщо держава скаже, що чорне — це біле, люди в це повірять.
В Іспанії Орвелл на власні очі побачив, як «борці за свободу» перетворюються на монстрів, які нищать за інакомислення. Цей шок і змусив його написати свої головні книги. Його книга «Данина Каталонії» (1938) якраз про цей досвід. СРСР в Іспанії офіційно підтримував республіканський уряд (Second Spanish Republic) у його боротьбі проти генерала Франко, якого фінансували та підтримували Гітлер і Муссоліні. Радянський Союз постачав республіканцям зброю, танки, літаки та військових радників. Натомість Сталін вимагав повного підпорядкування. Тож замість того, щоб просто допомагати іспанцям воювати проти фашистів, радянські спецслужби (НКВС) почали влаштовувати всередині Іспанії власні криваві розборки: На словах: СРСР підтримував іспанських лівих, комуністів та демократів, які боролися за свободу. Радянські агенти нищили будь-яких іспанських соціалістів, анархістів чи антифашистів, які відмовлялися виконувати накази Москви. Орвелл воював у складі якраз такої незалежної лівої організації (ПОУМ). Для Сталіна вони були ворогами, бо не хотіли копіювати радянську диктатуру. Тому підконтрольні Кремлю загони почали стріляти своїм же в спину прямо під час війни, зачищаючи політичне поле.  Простіше кажучи: СРСР підтримував антифашистську сторону, але діяв такими ж жорстокими тоталітарними методами, як і фашисти. Саме це лицемірство Орвелл згодом висміяв у «Колгоспі тварин». Сталін та радянське керівництво давали іспанцям дуже конкретні накази (як політичні, так і військові). Якщо спростити, усі ці вказівки зводилися до трьох головних вимог.Москва наполягала на тому, що всі партизанські загони, анархістські міліції та добровольчі батальйони (в одному з яких воював Орвелл) мають бути ліквідовані. Замість них вимагали створити жорстку регулярну армію, де всі ключові посади та командування контролювали б радянські військові радники та іспанські комуністи, які беззаперечно слухалися Кремля.Це звучить парадоксально, але СРСР в Іспанії вимагав зупинити радикальні соціальні зміни.

Іспанські анархісти та незалежні соціалісти (як-от партія ПОУМ, де був Орвелл) вважали: якщо вже йде війна, треба одразу віддавати землю селянам, а фабрики — робітникам.
Наказ Москви був протилежним: жодної самодіяльності, приватну власність поки не чіпати. Сталін хотів показати Франції та Великій Британії, що СРСР в Іспанії будує «звичайну буржуазну демократію», а не радикальний комунізм, щоб залучити їх як союзників проти Гітлера. Тих, хто не погоджувався і хотів реальної свободи для народу вже зараз, СРСР оголошував ворогами. Найстрашніший наказ стосувався зачистки інформаційного та політичного простору за радянським зразком. Радянські агенти вимагали: Заборонити всі партії та газети, які критикували політику Сталіна або хоча б дискутували з нею. Арештувати керівників незалежних лівих організацій.
Оголосити їх «фашистськими шпигунами» та «троцькістами» (найстрашніший ярлик у СРСР на той час). Коли Орвелл приїхав до Барселони, він побачив дивовижне місто, де панувала атмосфера рівності: не було багатіїв і бідняків, люди щиро вірили в свободу.
Але згодом, виконуючи накази з Москви, прорадянські сили почали це знищувати. Вони закривали незалежні газети, роззброювали робітників і заарештовували людей без суду. Орвелл на власні очі побачив, як радянська влада нищить саму суть свободи, прикриваючись гаслами про «порядок і дисципліну». Саме виконання цих наказів Москви (коли вчорашні товариші по окопах почали стріляти один в одного) і лягло в основу створення «Міністерства Правди» в романі «1984», яке переписувало історію на ходу, називаючи героїв зрадниками. У вигаданому світі роману «1984» державою керує тоталітарна Партія на чолі з Великим Братом. У цієї влади є чотири головні міністерства. Одне з них — Міністерство Правди (або Мініправ, як його називають скорочено на місцевому сленгу).Його назва — це чистий сарказм, тому що насправді це Міністерство Брехні, Пропаганди та Промивання Мізків.Чим займається Міністерство Правди?Головна робота цього відомства — щодня переписувати історію. Партія впевнена: «Хто контролює минуле — той контролює майбутнє. Хто контролює теперішнє — той контролює минуле».Ось як це працює на практиці:Переписування газет і книг: Якщо держава сьогодні уклала союз із колишнім ворогом, Міністерство Правди миттєво підіймає всі старі газети за останні 10 років і переписує їх так, наче цей союз був завжди. Жодних згадок про минулу ворожнечу не залишається.Створення «правильних» новин: Якщо Партія пообіцяла, що видасть кожному по 30 грамів шоколаду на тиждень, а насправді видала лише 20, Міністерство міняє минулі тексти обіцянок. У новій версії написано, що Партія обіцяла всього 15 грамів. І люди радіють: «Ого, нам дали більше, ніж обіцяли!»
Стирання людей з історії: Якщо якогось чиновника чи героя оголосили зрадником і розстріляли, його не просто вбивають фізично. Його роблять «не-особою». Міністерство Правди видаляє його ім'я з усіх списків, вирізає його обличчя з усіх фотографій і знищує будь-які згадки про те, що він колись взагалі жив на світі. Його ніби ніколи й не було.Головний герой роману, Вінстон Сміт, якраз і працює в цьому міністерстві. Його робота — за допомогою леза та чорнила вирізати старі факти й вклеювати туди нову брехню, яку наказало керівництво. А стару документацію він кидає в спеціальну трубу — «диру пам'яті», де папір миттєво згорає.Чому Орвелл це придумав? (Зв'язок з Іспанією)Пам'ятаєте, ми говорили, як радянські спецслужби в Іспанії оголосили партію ПОУМ, де воював Орвелл, «фашистськими шпигунами»?Коли Орвелл повернувся в Англію, він відкрив комуністичні газети й побачив, що там написано: «Загони ПОУМ ніколи не воювали на фронті, вони сиділи в тилу й допомагали фашистам».Орвелл був шокований. Він сам сидів у тих окопах, отримав кулю в горло, бачив, як гинули його друзі. А в газетах одним розчерком пера реальність просто скасували. Героїв перетворили на зрадників, а боягузів — на героїв.Саме з цього шоку й народилася ідея Міністерства Правди. Орвелл зрозумів: найстрашніше в тоталітаризмі — це навіть не вбивства, а те, що влада може повністю стерти об'єктивну істину. Якщо Партія скаже, що 2 + 2 = 5, і знищить усі докази
 Щоб не померти з голоду, Орвелл постійно підробляв: працював шкільним учителем, помічником у букіністичній крамниці, збирав хміль на плантаціях та писав сотні дрібних рецензій і заміток для газет. Довгі роки його середній заробіток складав близько 3 фунтів на тиждень (що було межею бідності для середнього класу того часу).
 Фінансова незалежність і всесвітнє визнання прийшли до Орвелла лише у 1945 році (через 12 років після виходу першої книги!), коли світ побачив сатиричну повість «Колгосп тварин» (Animal Farm). До того ж її публікація теж була під загрозою — британські видавництва боялися друкувати сатиру на СРСР, який тоді був союзником у Другій світовій війні. Остаточно багатим Орвелл став уже перед самою смертю, після публікації культового роману «1984» (1949 рік), проте через важку форму туберкульозу він так і не встиг повноцінно скористатися заробленими статками. На сьогодні загальний тираж лише цих двох його головних бестселерів перевищує 50 мільйонів примірників