ЭПІЛОГ

– Арнольде, та вилізь ти, нарешті, з-під цього дивану! Аллен просто пішов гуляти з Анітою. По-моєму, у нього навіть в думках не було вести тебе до ветеринара! – Шніпс вже цілу годину безуспішно вмовляв кота покинути свій притулок. Після того, як Арнольд вкрав каблучку з магазину Аніти, тим самим посприявши сварці молодих людей, Аллен страшно розлютився і пригрозив йому швидким походом до хірургічного відділення місцевої ветлікарні, після якої одна з найдорожчих коту граней життя просто перестала б існувати. Звичайно, Аллен не збирався всерйоз нікуди його вести, але Арнольд страшно боявся. Всякого разу, коли хлопець починав кудись збиратися, кіт забивався до одного з самих дальніх кутів будинку і сидів там, доки господар не йшов. Ранок вихідного дня виключенням не став. Щойно за Алленом зачинилися двері, Арнольд трохи розслабився і виліз з-під дивану, роблячи передню та задню протяжку лап. Вдавши байдужий вигляд, кіт зарозуміло подивився на мопса та ліниво промовив:

– Що ти, Шніпсе! Невже ти подумав, що я боюся?! Я не сумніваюся в тому, що Аллен просто хотів мене налякати. Адже я завжди був йому вірним другом, а вірних друзів нормальні люди не зраджують. Я просто задрімав після обіду, а місця затишніше, ніж під цим диваном, годі й шукати у всьому будинку. – Розкуто чухаючи себе за вухом, додав Арнольд.

– Ну так, звичайно. – Шніпс сів, витягнувши задні лапи, і з сумнівом подивився на кота.

– Врешті-решт, я не збираюся перед тобою виправдовуватися. – Роздратовано кинув йому Арнольд, помітивши недовірливий погляд пса. Кіт розумів, що всі ці безглузді страхи можуть дискредитувати його як особистість та привести до втрати репутації в очах менш розумних, з його точки зору, мешканців будинку, представлених в особі Шніпса. Арнольд пирхнув, гордо змахнув хвостом прямо перед носом мопса, та пішов сходами вниз. Шніпс якийсь час дивився йому вслід, за своїм звичаєм відкривши рота й висолопивши язика, а потім встав, стрепенувся, і відправився на пошуки нового гумового м'ячика, який днями подарувала йому Аніта. М'ячик був великий, червоний, з шипами, і Шніпс розтанув після такого подарунку, миттєво ставши палким прихильником дівчини Аллена.

Арнольд, спостерігаючи усю цю сцену з даруванням м'ячика, прийшов до висновку, що Шніпс просто безвільна ганчірка, яку легко купити за шматок гуми, і що на нього абсолютно не можна покластися.

Кіт виліз через отвір в дверях на вулицю і повільно втягнув носом тепле травневе повітря. Трохи пройшовши стежкою, він зупинився під невеликим деревом з розлогими гілками і став милуватися навколишньою природою, паралельно розмірковуючи про можливі варіанти відновлення своєї підмоченої репутації перед Алленом та його дівчиною. «Без сумніву, з Анітою потрібно подружитися, адже Аллен має намір одружитися з нею, – думав Арнольд, – але питання – як? Після того, як мій геніальний план провалився, вона досить холодно до мене ставиться. Хоча, з огляду на її добре серце, у мене є невеликий шанс все виправити... » – тут роздуми Арнольда перервали дві пташки, що через свою неуважність сіли на гілку, розташовану дуже близько до землі. Вони весело цвірінькали, струшуючи крильцями і радіючи погожому весняному дню. Арнольд присів на задні лапи, і, неспокійно мотаючи хвостом, почав уважно спостерігати за пташками, крутячи головою і переводячи погляд то на одну, то на іншу пернату особину. Він настільки захопився своїм заняттям, що не помітив Тобі, який загорнув з вулиці у двір Аллена. Псу було офіційно дозволено гуляти в невеликому садку хлопця відтоді, як він зіграв не останню роль у порятунку Аніти. Тобі любив полежати теплим днем під тінню фруктових дерев, що сповнювало диким жахом Арнольда. Мало того, що кіт впав у неласку до свого господаря (як він сподівався, тимчасову), так ще до цього додався нестерпний пес, який не втрачав нагоди поганяти його садом.

Ось і зараз, побачивши Арнольда, Тобі з радісним гавкотом кинувся до нього, передчуваючи реакцію свого заклятого опонента. Як пес і припускав, кіт з несподіванки здійнявся в повітря і з нестямним диким нявканням, що більш скидалося на несамовите волання, кинувся навтьоки. Наступні дві години до приходу Аллена Арнольд провів не надто весело, борсаючись в межах саду з кутка в куток під скажений гавкіт Тобі, доки нарешті не знайшов свій порятунок на гілці старої яблуні, звідки усміхнений Аллен з великими труднощами зняв його, повернувшись з прогулянки в прекрасному настрої. Сьогодні він поговорив з батьками Аніти, і ті, не маючи жодних заперечень, дали згоду на їхній шлюб.