Початок кінця

Наша Йоронна

Ваш погляд – блакить небесна

Вабите ви й губите

А очі – блакить небесна

Варте життя це свобода, Йоронно

Душа моя безтілесна

Квіти вдяглися в червоне, Йоронно

Ми знову на кладовищі.

Там усі, кого любили, Йоронно

Вітер гойдає в тиші 

Ах, наша Йоронна, Йоронна

Ваш погляд – блакить небесна 

Вабите ви та й губите, Йоронно

А очі – блакить небесна 

Варте життя це свобода, Йоронно

Душа моя безтілесна

Душа моя...

Цю пісню склала для неї молода гвардія Вороного змаху, яка заприсягнулася на смертному одрі у вічній вірності княгині Йоронні-Миродарі Первозданній Світоч ІІІ.

.......

Полудень.

Організована страта.

Жінку з чорним засмоленим волоссям та голубими, мов янгельське піднебесся, очима, поставили на коліна, за руки ланцюгами по обидва боки прив'язали до стовпів. А на обличчя начепили намордник, як на небезпечного звіра.

– Вона ж як дика тварина. Взагалі некерована – каже королева, прикриваючись чорним віялом, аби обличчя не заляпало кров'ю.

Йоронна востаннє глянула на Воронячий змах.

Лише Олешко у відповідь мав сміливість подивитись. І лише йому вона мовчки сказала "До зустрічі"

*Вщух*

..........

15-ий рік ХІ століття 

– Яке щастя, Ваша Величносте, у вас донечка?

"Де я?"

– Яка радість!!

– Благословення Волошкового суцвіття!

– Назвемо тебе Мирославою. Що думаєш, Альберте? 

Золотоволоса, змучена від родів, жінка притулила мене й поцілувала.

– Моя мила Патриціє, погоджуюся з тобою. 

Він обійняв і сказав мені: – Принеси нам довгожданий мир і нехай земля наша славитиметься мирною добою.

....