Розділ 3.1

Роб удає, що йому все одно, але я бачу, що нереальне відео йому не дає спокою. Він чудово знає, що я можу як і блефувати, так і говорити цілком серйозно. У чому в чому, а в цьому плані він мене чудово знає. Якщо у мене буде на нього компромат і я буду притиснута до стіни, то я його використаю так, що ядерний вибух здасться салютом у порівнянні з тим, що я влаштую.

- Воруши батонами, Алісо, зараз ця спляча принцеса прийде в себе. - Патрік підхоплює мою валізу і бере мене за руку, щоб провести повз Роба, але той не дає нам пройти. Стає посередині проходу і загороджує шлях.

- Посунься, - Роб настільки різко подається вперед, що з силою штовхає Патріка. Вони стикаються пліч-о-пліч і мені здається, що зараз почнеться бійка. Я бачу, як іскри летять з очей обох хлопців. І я чудово оцінюю ситуацію, якщо ці два пітбулі зараз зчепляться, то я їх точно не розчеплю. Але знайдуться вдячні глядачі, які влаштують тут хаос і тоді мені точно кришка.

Рятує ситуацію тільки якийсь чоловік у спортивному костюмі, який якраз до нас назустріч йде.

- Ви двоє йдете до спортзалу, треба допомогти розкласти трибуну. Сьогодні у чарлідерів фінальне тренування.

- Я не можу, тренере, - Патрік швидко відривається від Роба і тягне мене за руку вперед, - дівчину проводжу до кімнати.

- Вона сама дійти може, - грізний тренер дивиться на мене з недовірою.

- Не може. Я ледве встиг зупинити її до того, як вона зайшла в чоловіче крило. Натомість у Янга дуже багато вільного часу. Правда, друже?

Я похлинулася від такої заяви й зайшлася в кашлі, але Роб на це не відреагував, засунув руки до кишень і спокійно кивнув. І чому цей хлопець поводиться нормально лише в присутності сторонніх? Корчить з себе незрозуміло кого, а насправді гидкий до жаху. І бісить на додачу.

- Дивитися на їхнє тренування куди цікавіше, ніж на твоє кисле обличчя!

Так і хочеться вигадати щось гідне у відповідь, але я не встигаю видати нічого образливого, бо Янг ​​спускається сходами. Розвертаюсь і гордо йду в той корпус, де в моїй уяві живуть дівчата.

Потрібно було відразу уважною бути й повернути в інший бік. Тут як в іншому світі, все чистенько і прибрано, квіточки у вазах, килимки біля кожної кімнати, а з кухні дуже смачно пахне. На половині парубків такого й близько немає.

Патрік зупиняється біля моєї кімнати й простягає валізу, але не відпускає, примружує очі й дуже хитро дивиться.

- Я тобі послугу, а ти розповідай, що бачила, - від такого нахабства я запитливо вигинаю брови. Дивись, чого захотів. А цей хлопець не такий простий. Він сам собі на думці й не просто так Янг з ним сперечається, а цей його не боїться. Не збираюся я нікому нічого розповідати, тож починаю верзти нісенітницю.

- Вони в столовці зжерли по два чизбургери, поки всі на лекціях були, а за третій навіть побилися. Бешкетували й сварилися. Зламали два стільці та заляпали кетчупом стіни. Антисоціальні особи...

Бачу, як обличчя Патріка витягується з подивом, і він починає сміятися.

- Цього разу удам, що повірив, але потім ти жартами не відбудешся!

Не думала, що так легко відшию хлопця, але я рада, що він не продовжує мене допитувати й теж сміюся разом з ним. На цій веселій ноті я вихоплюю валізу і вриваюсь у свою кімнату, а там застаю цікаву картину. Моя сусідка не одна, а притягла свого дружка і, судячи з того, що відбувається, глядачів вони не чекали.

- Хто ти така? - Верещить на ультразвуці й в мене летить подушка, від якої я встигаю ухилитися. Роблю швидкий крок назад, щоб не побачити те, про що потім все життя жалкуватиму і налітаю на Патріка. Нічого собі вітання, це навіть цікавіше за Роберта. У цьому універі всі напрочуд винахідливі.

Ми вдвох втрачаємо рівновагу та летимо вниз, він на підлогу, а я зверху і майже стикаємося губами. Завмерли в такому положенні й обоє поворухнутися не наважуємося.

- Я... я не спеціально. Я не хотіла. Вибач мені!

Сьогодні точно не мій день! Стільки пригод за один раз зі мною ніколи не траплялися, а я ще той щасливчик.

Патрік лежить приголомшений і нічого не говорить, але потім видає таке, що у мене волосся дибки стає.

- Після цього ти маєш вийти за мене заміж! - І головне дивиться так серйозно, що я починаю вірити в те, що я маю взяти відповідальність за те, що тільки но відбулося.