Розділ 43.

Я стояла біля дзеркала, знімаючи коштовності, щаслива та втомлена одночасно. Чоловік підійшов до мене і його руки лягли на талію, а його губи проклали доріжку з поцілунків по моїй шиї, спускаючись вниз, уздовж вирізу сукні на спині.

— Чому ти мені нічого не сказав? - запитала я у Тейрена, дивлячись у наше відображення.

— Я не хотів тиснути на тебе, — почула я його перші слова біля вуха. – Мені здалося, що в такому разі… ти змогла б знайти безліч причин, щоб не вийти за мене. І твої слова не звучали б для мене категоричним «ні». Просто… ти була не готова або, наприклад, вважала це не дуже вдалим моментом…

— І сильно ти засмутився, що я плюнула на всі умовності? – тихенько засміялася я.

—  Ні, кохана, - міцніше обіймаючи мене, прошепотів Тейрен. - Для мене найголовніше, що ти обрала мене, знаючи, хто я є насправді. Зізнатися… я досі не позбувся страху перед самим собою, перед демоном. Тільки через тебе я вирішив спробувати знову. Якщо ти не злякалася, якщо він тебе не зачепив, може, ми маємо шанс на майбутнє?

Розгорнувши мене до себе, він подивився мені в очі і спитав:

— Еріеле, після всього, що ти побачила в мені, я… не огидний тобі?

— Коли я приймала рішення, то я навіть не думала про дир'єса, Тейрене, — торкнулася я його шраму і м'яко посміхнулася. - Незважаючи на те, що в тобі живе дві сутності, я виразно поділяю тебе та його.

— Але часом він виходитиме назовні, Еріеле. Щоб мені захистити імперію і землі Алії, я повинен... поступитися місцем йому.

Я знизала плечима.

— Чекатиму чоловіка з термінової ділової поїздки, — пожартувала я, а потім серйозно додала: — Тейрене, головне, що він не завдасть мені шкоди і як мені здалося, що… ваші смаки сходяться, тому…

— Дир'єси приймають лише свою справжню пару. І, між іншим, вони відносяться до неї з особливого ставленням. Вони охороняють їх, оберігають, цінують… і починають бунтувати, якщо щось іде не за їхнім планом. Так болотяний демон був категорично проти мого шлюбу з Алією. Для дир'єса шлюб – це найсвященніше, що можливо. Усі наші предки пов'язували себе лише з істинною парою.

Серце неприємно кольнуло. Я обернулася і вдивилась у його очі.

— А твоя дружина? Вона також була його істинною?

Це, звичайно ж, не ревнощі в мені заговорили. Просто… стало цікаво. Так, просто жіноча цікавість.

— Моя дружина... Еріеле, ти дійсно бажаєш зараз, цієї ночі згадувати про неї?

Тейрен торкнувся великим пальцем моїх губ, а потім повільно нахилив голову, даючи можливість мені самій зробити той єдиний крок, який зараз зупиняв нас.

Природно я не хотіла псувати цей момент, і притулилася до чоловіка, цілуючи його з усією своєю пристрастю і коханням, доводячи, що для мене зараз і завжди важливіше він, а не його минуле.

Після довгих, трепетних, ніжних пестощів я заснула в його обіймах, напевно, вперше відчувши себе ... на своєму місці, відчуваючи в собі заповнену порожнечу. Його коханням.

Але навіть незважаючи на безсонну ніч, нескінченно довгий і хвилюючий день, я прокинулася після опівночі. Тейрен спав поруч, і я не стала його будити. Обережно виповзла з ліжка, накинула халат і пройшла на балкон, подихати свіжим повітрям і подумати над нашим майбутнім.

Але як виявилось, чоловік також не спав. Вийшовши до мене, він дбайливо загорнув мене в теплий плед. Притулившись спиною до його грудей, загорнувшись у його теплі обійми, я знову відчула себе найщасливішою у світі.

— Ти просто щаслива чи тебе щось турбує, Еріеле? – тихо спитав він з явним занепокоєнням у голосі.

— Щаслива, Тейрене, — посміхнулася я зіркам. – Але… мені здається, що всі наші проблеми ще попереду. Ніхто не скасовував війну, ніхто не скасовував невдоволення нашим шлюбом у Раді, а також, - я зітхнула і посмішка зникла з мого обличчя, - все ж таки мені хотілося почути від тебе відповідь на моє запитання: твоя дружина теж була істинною болотяного демона?

Тейрен приречено зітхнув.

— Еріеле, важко відповісти на твоє запитання лише тому, що… я не можу звикнути до думки, що я її не пам'ятаю. Чому, Еріеле? Це закляття дир'єса? Ти ж щось говорила про моє прокляття, чи не так? Ти спромоглася його повністю розібрати?

— Ще ні, Тейрене, вибач. Все, що я змогла зараз дізнатися - все стосувалося дир'єса. До чого там були приписані символи, що вказують на якийсь час, пам'ять – важко поки сказати. Але як я вже говорила, все це наштовхує мене на думку про «потойбічне» прокляття.

"І чим далі - тим сильніше" - раптом усвідомила я про себе.

— Тобто? – насупившись, спитав чоловік.

Я відійшла від чоловіка і глянула на зоряне небо, збираючи останні уламки у своїй голові.

— На тобі накладено кровне закляття, яке пов'язує тебе та демона. Все, що пов'язано з вами двома накладається поверх цього закляття. Кожне присиплення демона накладає свій відбиток. Я веду дослідження однієї лінії і приходжу до логічного кінця, що заклинання присипання розвіяне. І виявилося, що я змарнувала час. Тому мені складно, це довгий процес, поки я досліджуватиму все закляття. Я намагаюся поки зрозуміти розумом, логікою, що відбулося в твоєму минулому, Тейрене. Де шукати мені якусь зачіпку? Розкажи, що сталося тоді, коли вбили твою дружину? Дір'єса приспали? Або ж… про яке ще прокляття ти згадував?