Розділ 42.

Різкий запах швидко привів мене до тями. Я розплющила очі і примружилася від яскравого світла.

— Потрібний лікар, Еріеле? Чи це просто натовп так подіяв на тебе? У нас мало часу, але я думаю для нього твоє здоров'я важливіше і можна буде все перенести.

Алія сиділа поряд зі мною на краю ліжка і... так дивно… з хвилюванням вдивлялася в моє обличчя.

— Що… що діється? Де я? І котра година?

— Ти була непритомна лише п'ятнадцять хвилин. Весільна церемонія ще не почалася, а нареченій належить спізнюватися, - хмикнула Алія. - Але ось будь-які непритомності на публіці не бажані. То що, лікар потрібен?

— Ні... лікар не потрібен, - я спробувала підвестися, і Алія відразу встала і дала мені можливість сісти. – Хіба весілля ви не скасували?

До мене невиразно почало доходити те, що сталося. Мені стало погано через новину, що церемонія одруження не скасована. А тепер ще… і Алія це підтверджує? Чому?

— Я не бачила сенсу її скасовувати і вмовила Тейрена не робити цього.

Я дивилася перед собою і не могла ніяк усвідомити ... умовила???

— Навіщо вся ця вистава? - встаючи з ліжка, суворо промовила я і глянула прямо в очі принцесу.

Вона стояла, як завжди, з гордою поставою, з викликом дивлячись на все та всіх. Злегка піднявши іронічно брову, вона відповіла, не зводячи з мене погляду:

— Сукня все одно була готова. До речі, від найкращих моїх дизайнерів. До церемонії все було готове. Люди чекають на це весілля. Тейрен чекає. То навіщо скасовувати?

На мене навалилася така слабкість, що навіть соромно було бути перед Алією такою вразливою. Я відкрила було рота, щоб сказати – був же договір! Але це видало б лише… мій програш, агонію…

— То чого ж Ви витрачаєте час на мене? - своєю чергою іронічно пирхнула я.

Принцеса примружилася, а потім з легкою усмішкою відповіла:

— Не витрачала б, якби ти не знепритомніла. Жоден священик не зв'яже навіть самого імператора узами шлюбу з нареченою в непритомному стані. Я сказала Тейренові, що з тобою нічого не станеться. Але я тепер і справді турбуюся за твій стан.

Я прикрила очі і перепитала:

— Що? З нареченою…

— Еріеле, я вважала, що ти будеш більш радісно сприймати цю новину. Може… Тейрен помилився у тобі? Або я сліпа і нічого не знаю в коханні.

Я перевела погляд на манекен з весільною сукнею, що стояв позаду принцеси.

— Тейрен нічого не говорив про… наш шлюб.

— Мені теж, - посміхнулася Алія. – Я сама запропонувала.

Принцеса розгорнулася і повільно пройшла кімнатою. Затрималася біля манекена, розправляючи на ньому невидимі складки, а потім кинула погляд на мене.

— Я нічого не розумію, - з побоюванням стежачи за Алією, сказала я, чекаючи від Її Високості будь-якої гидоти.

— Тейрен кохає тебе, і якщо ти цього досі не помітила, то сліпа й дурна. Він боїться твоєї відмови, не знаю з яких причин, але ми домовилися так: весільна церемонія не скасовується. Якщо ти готова стати його дружиною – то одягаєш сукню та виходиш до нього. Ні, отже, я оголошую, що передумала. Як бачиш… в принципі провини не буде особливо ні за ким, якщо весілля скасується. Хіба що… трохи за мною. Але репутація Тейрена не постраждає.

— Це був Ваш договір такий? Але з якою метою Вам це було пропонувати Тейрену? - досі не вірячи її словам і добрим мотивам, уточнила я.

— Ви сильні, коли разом. Ти змогла повернути його на трон. Ти спромоглася вирішити нашу дилему. І зараз ти поведеш його в бій за свої землі, так би мовити. Мені треба визнати, і я визнаю, що наш із ним шлюб був би помилкою. Повага, довіра, про яку я нещодавно говорила, не зможе замінити кохання. Ні мені, ні Тейрену. Я не змогла б зробити його таким же впевненим і сильним, яким він став з тобою. Хоча… я вважаю себе сильним лідером, і мені прикро визнавати, що це з ним зробила не я. Але сильні лідери мають визнавати свої... слабкі місця. Я визнала. Я бажаю Тейрену щастя, якого він зі мною не знайшов би. Спробуй ти зробити його щасливим, Еріеле.

Я не чекала ані таких слів, ані таких вчинків від Алії. І навіть до останнього чекала якоїсь каверзи. Але якщо все було так заплановано, як вона говорила, то я не могла зрадити Тейрена. Якщо він очікував мене побачити у весільній сукні перед ним у храмі – то я повинна там бути. Мої почуття перед ним щирі. Я кохаю цього чоловіка. Що ж до нього… Чи маю я розцінювати цей шлюб як його освідчення в коханні?

Я йшла дорогою до храму у супроводі імператорської охорони та людей принцеси. Я мало вірила у те, що відбувається. Може, це просто сон? Вдарилася головою, коли знепритомніла?

Ми трохи запізнювалися. Не знаю, чи хвилюється Тейрен, чи чекає мене, чи це був жахливий жарт Алії, але я хвилювалася так, ніби мене вели на плаху.

Я затрималася перед входом. На мій великий подив, Алія була поруч і навіть підбадьорливо кивнула мені. Двері відчинилися, і я побачила натовп людей. А попереду… попереду, біля вівтаря стояв Тейрен. Він одразу ж втупив у мене погляд. Пильний, напружений, чекаючий. І хоч на мені була фата, я думаю, легко можна було мене впізнати.