Розділ 22.

Мені хотілося втекти і я вкотре проклинав себе за свою слабкість перед Еріел. Вийшовши на свіже повітря, я все одно стежив за нею. Яку гру цього разу завело це дівчисько? Я випив кілька келихів аренті, але розумів, що пильність втрачати сьогодні не можна. Я відчував у залі потоки магії, і головне - найрізноманітнішої магії. Вже неодноразово почув, крім Осіуса, невдоволення «фавориткою» і поведінкою імператора від інших членів Ради.

Я подивився на дівчину, яка зараз так дивовижно танцювала. У цій сукні вона була більш, ніж бажана. І знову злість і ревнощі охопили мене, згадуючи її і Деніеля. Вона була в халаті моєї дружини і була така схожа на неї в цей момент. Ніколи не подумав би, що такі почуття можуть опанувати мною. Але я готовий був у той момент… багато на що. Еріел не мала права… Я відчув як мою руку, яка лежала на холодному мармурі поручнів, накриває жіноча рука.

— З Вами все гаразд, Тейрене?

Я кинув погляд на руку принцесу, а потім і на неї саму.

— Так, Ваша Високосте, - кивнув я їй і перевів погляд знову на танцюючу Еріел. Я відчув дотик до ліктя, а потім відчув і те, як принцеса наблизилася до мене.

— Я рада, що Ви повернулися до палацу. Зізнаюся, я почуватимуся більше у безпеці поруч із Вами.

— Не думаю, що Вам щось загрожує у палаці, - відповів я, і кинув швидкий погляд на дівчину.

— Залиште, Тейрене, — сумно засміялася Алія. – Половина палацу не бажає, щоб я вийшла заміж за їхнього імператора. І, дивлячись на поведінку… Деніеля, він також не бажає нашого союзу. Невже він готовий виступити проти північних військ? Один на один?

Я стомлено глянув на порожній келих.

— Деніель не бажає шлюбу за розрахунком. Як і будь-який інший правитель: будь він чоловіком чи жінкою. На нього тиснуть, і в цьому також немає нічого дивного, Ваша Високосте…

— Давайте знову перейдемо на імена, Тейрене, - перервала мене Алія, і я спрямував на неї уважний погляд. Це була друга дівчина, яка так дивилася на мене. Без страху. Очі в очі.

— У цій ситуації, — продовжив я, — єдиним, хто прагне цього шлюбу, є лише Ви… Алія.

— Деніель же не одружується на цій шльондрі. Йому потрібна дружина королівської крові. Рано чи пізно.

Принцеса перевела погляд на пари, що танцювали. Я чудово бачив, що вона стежить за Еріел. І це мені не подобалося.

— А Вам потрібний шлюб: зараз чи ніколи.

Дівчина перевела погляд на мене і трохи посміхнулася моїй здогадці.

— Так, Ви маєте рацію, Тейрене. Мені потрібен союз із цією імперією. І Ви… мені теж підійдете в якості чоловіка.

Алія зробила крок і закрила собою весь бальний зал.

— Мені здається, Деніель не буде проти. І весь палац зітхне з полегшенням. А я отримаю захист для своїх земель. Чесна та вигідна угода.

— Щось не бачу вигоди для себе? - серйозно запитав я, передчуючи, що завдяки моїм почуттям до Еріел, мене втягують у наймерзенніші ігри.

— Я буду найкращою дружиною для Вас, Тейрене. Ви ж знаєте, що ми маємо багато спільного. Ви, як і я, любимо свої землі і готові їх захищати навіть ціною власного життя.

— А тут наші шляхи розходяться, Аліє. Ви забули, що я втратив свою вагітну дружину через імперію. І більше не має наміру ні одружуватися, ні захищати ці землі ціною чийогось життя.

Принцеса відвернулась, на її обличчі я вловив смуток та досаду. Але коли вона знову обернулася, у неї знову була впевненість.

— Якщо Деніель мені відмовить, а я дуже наполягатиму на нашому шлюбі, то Вам доведеться виконати його волю – і одружитися зі мною. Інакше… я не поїду з цього палацу, доки не зможу захистити свої землі, Тейрене.

Я подивився поверх її плеча і помітив, як Еріел залишає з незнайомцем залу. Куди понесло це дівчисько?

— Прошу пробачення…

— Тейрене!

Я вже обійшов принцесу, коли вона мене зупинила. Я починав не на жарт злитися. Я не повинен бути втрачати з уваги Еріел! Я був радий почути від Деніеля пропозицію стежити за Еріел всі вечори! Але... прокляття! Мої ревнощі часом застилали мені очі. І щоб досадити цій маленькій… упертій дівчині, я ладен був гарненько полоскотати їй нерви.

  Я кинув нетерплячий погляд на Алію.

— Я сподіваюся, Ви не залишите мене тут серед диких звірів?

— Ні, - сухо відповів я принцесі, взяв під руку і відвів до Деніеля.

Його Величність втупив у мене невдоволений погляд, але я залишив його без пояснень, поспішивши за парою, що вже зникла в нічній імлі. Я не хотів втрачати жодної хвилини, тому відразу промовив заклинання пошуку, і чорна магія відразу ж вказала шлях.

  Загорнувши за ріг, переді мною відкрилася наступна картина: Еріел лежала на землі, а над нею схилилися двоє незнайомців. Я миттєво відкинув їх убік і зв'язав магічними зашморгами, щоб не дати їм втекти. Підбігши до дівчини, що лежала непритомна, я обережно провів рукою над її тілом, намагаючись зрозуміти чи поранена вона і що на неї подіяло. Але жодних слідів магії чи дії заклинань не виявив. Тільки… її власна магія була слабшою, ніж зазвичай.