Розділ 12.

Мені важко було уявити, що у Еріел в голові. Вона була настільки різною, настільки безпосередньою і непередбачуваною, що я губився в здогадах і мені було мало, так мало нашого спілкування! Я намагався зрозуміти хто переді мною, але здавалося, що таких людей, як Еріел, я не зустрічав. Людей… Жінок.

Переодягнувшись, я приїхав за дівчиною до її будинку. Вона сказала, що їй потрібно вибрати нові сукні для імператорського свята вогню і щоб сподобатися імператору. Вона обрала досить скромну сукню, але не менш елегантну. Біла, з високим коміром блузка та довга спідниця, смарагдового кольору. На шиї висів великий овальний кулон, такого ж смарагдового кольору в красивій золотій оправі. Служниця встигла зробити їй гарну зачіску, розпустивши волосся, і зібравши їх лише з боків.

— Напевно, для чоловіка це є тортурою супроводжувати жінку до жіночого магазину? - усміхнувшись, запитала вона, коли я допомагав їй сідати в карету.

— Ви вирішили мені влаштувати день тортур?

Вона прикусила нижню губку, а в очах виблискували веселі іскорки. Вона сиділа навпроти мене, випромінюючи якусь впевненість і в той же час вразливість, невинність і жіночність, розкутість і привабливість. Навіть не дивлячись на її суворе вбрання. Але вона могла передавати це своїм поглядом. Чомусь дивлячись на неї цієї хвилини мене здолало бажання дізнатися: а чи справді невинна ця дівчина, як могло б здатися? І з чого я взагалі взяв, що вона незаймана? Через її вбрання пансіонатки? Через… її вік? Вона готова подарувати Деніелю свою невинність заради примарного порятунку імперії? Чи не занадто це?

— Мені здається, Ви як ніхто інший допоможе мені вибрати потрібне вбрання.

— Чому саме я, Еріеле? Чому саме Ви обрали мене та вирішили прислухатися до моєї думки? – схиливши голову трохи набік, спитав я, вивчаючим поглядом блукаючи її обличчям.

— Ну, мені ж зрештою ні в Ерлоу питати? – засміялася вона.

— Ви самі знаєте, що Вам потрібно. Вас же цьому теж навчали в пансіонаті. Я впевнений у цьому, – хмикнув я.

— Безперечно. Але мені хотілося б дізнатися наскільки мої знання та уявлення збігаються з реальністю.

Ми під'їхали до одного з найдорожчих та найвідоміших магазинів жіночого одягу. Дивно, що раніше мені було начхати на погляди  оточуючих, а тепер... У мене не було роздратування, але дивний черв'ячок гриз зсередини, коли всі дивилися на Еріел, а потім переводили погляд на мене. У магазині були ще відвідувачки. Дехто, помітивши мене, пішов. Дехто залишився, але було видно, що вони перестали цікавитись покупками, а звернули увагу на нас. Мені стало не по собі, і я спробував зайняти таке місце, щоб світло не падало на моє обличчя.

Біля Еріел метушилися дві робітниці. У цьому магазині одягалися найвідоміші модниці столиці. До того ж перед імператорськими балами жінки любили відвідувати саме цей магазин.

Дівчина кілька разів кинула на мене свій насторожений погляд, а потім голосно заявила, що ми йдемо. Взявши мене за лікоть, ми вийшли з крамниці.

— Вам щось не сподобалося?

Я допоміг сісти в карету дівчині і швидко застрибнув сам.

— Навіщо одягатись у магазині, в якому одягається вся столиця? Чим я відрізнятимусь від інших? - з усмішкою на губах легко відповіла Еріел. Я лише сподівався, що вона каже правду, і вона зовсім не помітила поглядів у мій бік.

Ми заїхали ще в кілька магазинів, і лише в останньому Еріел затрималася. Я сів на невеликий диван для відвідувачів і просто став спостерігати за дівчиною, яка просила робітниць показати їй різні сукні. А потім пішла в примірочну кімнату з не менше, ніж десятком нарядів. Власниця магазину, яка також тут була присутня, жінка трохи старша за мене кидала в мій бік цілком вже звичайні для мене погляди. Я втомлено зітхнув і трохи розкинувся на дивані. День обіцяв бути дуже довгим.

—  Як Вам, графе Тейрене? – почув я поруч дзвінкий голосок і перевів погляд із вікна на дівчину, що стояла переді мною.

Ніжно рожеве плаття, відкриті плечі, тонка талія та мережива, що підкреслюють її ніжний вік. Довгі рукавички на руках, так особливо підкреслювали витонченість ручок ...

— Дуже ніжно та красиво.

Еріел довго дивилася мені в очі, чекаючи отримати ще якусь відповідь? Закусивши нижню губку і дзвінко хихикнувши, вона помчала назад у примірочну. Мені довелося бачити її в різних сукнях: строгих, кокетливих, пишних і дівочих. Вона могла бути різною. І в кожному образі вона була гарною. Вона зовсім не була схожа на ту дівчинку, у нашу першу зустріч, на її першому балу.

— А як Вам це плаття, графе?

Мені набридло вже сидіти і я стояв біля вікна. Обернувшись, я на мить забув, що треба дихати. Зухвала темно-червона сукня, розшита коштовним камінням. Плавні вигини талії переходять у чуттєві стегна. Струменева тканина надавала її образу легкість незважаючи на цей важкий колір. Глибокий, низький, зухвалий виріз вперше так підкреслював її груди. Крихкі, ніжні плечі, ключиці, до яких там і хотілося торкнутися рукою... губами...

Еріел повільно повернулася до мене спиною, демонструючи не менш відкриту спину. Так і хотілося негайно потягнути за цю шнурівку, зірвати одяг і торкнутися її шкіри…

— Як думаєте, Його Величності сподобається?

Дихати. Потрібно дихати. Її лукава усмішка, блиск в очах зараз мене дуже нервували. Або ж її слова… Мене раптово кинуло в жар. Тільки не вистачало, щоб я примудрився захотіти це дівчисько! Але до мене так важко поверталася мова.