Розділ 7.

Не думала, що така близькість із цим чоловіком матиме такий ефект. На мене. Його губи так і манили мене. Так близько... цей пряний запах його парфуму заповнював мене, ніби якийсь еліксир. Мені подобалася його непоголість, подобалися його світлі янтарні очі і цей… шрам. Руки просто свербіли, так хотілося торкнутися його.

Ну, давай же, Еріеле, зроби перший крок і розірви цей контакт! Він же все одно наполегливо тебе не помічає. Може… вся справа у віці? Чи все ж таки в шрамах? Я намагалася вже щосили навіяти йому впевненість у собі, натякаючи на погляди жінок, але все марно.

— То кажете, що все-таки користуєтеся чарами? - чоловік відсторонився і погляд став уже інший. Хоча я бачила, що ним так само, як і мною опанували дивні почуття.

Моя вогненна куля впала з шипінням у воду, чим повністю зруйнувала магію моменту.

— Я не говорила. Ви самі так вирішили і намагалися підібрати потрібні заклинання, щоб розгадати мій великий секрет, - посміхнулася я і підійшла до кошика, щоб взяти черговий м'яч.

— Ви вловлюєте потоки чужої магії дуже добре, Еріеле. Вас цьому навчили у пансіонаті?

Граф відійшов до дерева. Став цілком байдужим, схрестивши руки на грудях.

— Мене багато чому там навчили.

— Ерлоу заїкнувся, що Ви маєте особливу магію. Дозвольте поцікавитися яку?

Я придивилася на чоловіка, примруживши очі. Я йому явно не подобаюсь, але в нього стільки запитань до мене.

— Не турбуйтесь, графе Тейрене, не зачарувала я Вас своєю особливою магією.

Відвернулася від нього та зосередилася на м'ячі. У мене вдалося пролетіти через чотири кільця. Прогрес.

— І все ж? - почула я його голос. Краєм ока помітила наближення імператора.

— Фахівець з прокляття, до Ваших послуг, мілорде, — обернувшись лише на кілька секунд до нього, я діловитим тоном відповіла йому і потім різко попрямувала до Його Величності. Встигла лише помітити, як широко розкрилися його очі від зневіри чи здивування.

— Моя люба Еріеле! - вигукнув Деніель. – Я тепер повністю у Вашому розпорядженні. Продовжимо наш урок?

Тепер за моє навчання знову взявся імператор. Якщо я вірила, що граф зовсім не мав ніякої хтивої мети торкаючись мене, то вже вловлювала в зайвих дотиках Його Величності його натяки. Якому чоловікові не захочеться торкатися до молодого, податливого тіла? Я зображала невинність і грала для нього. Деколи кидаючи зацікавленні погляди на графа. Він більше зараз привертав мою увагу, аніж цей чоловік із короною на голові. І я відчувала погляди графа також. Гм, все-таки я зацікавила його, чи що? Як мені хотілося вивести його з цієї рівноваги. Дізнатися, який він насправді чоловік.

Імператор запропонував мені руку і повів уздовж берега. Його слова змусили б іншу спіткнутися і втратити мову, але мене вчили інакше реагувати в таких випадках. Я зберегла спокій та милу усмішку на обличчі.

— Я знаю, що Вас підіслали до мене, щоб зруйнувати заручини з принцесою Алією. Бажаєте зайняти місце моєї коханки?

— Фаворитки, - легко виправила я. – Коханка не має при дворі вагомого слова. На відміну від імператорської фаворитки. Чи не так, Ваша Величносте?

— Ви мені подобаєтеся.

— Я рада це чути, - з кокетством промовила я і зиркнула на чоловіка.

— Я знаю, що частина мого оточення, політики проти цього союзу. Розумію їх причини. Але від мене залежить імперія та мій народ. На жаль, я бачу у цьому шлюбі майбутнє та захист для своєї країни.

— Розумію, Ваша Величносте.

— І все одно гратимете роль, закоханої в мене дівчини? – посміхнувся імператор.

— Ви захищаєте свою імперію. Це Ваш обов'язок. А мій обов'язок – захистити Вас від помилки.

По моєму обличчю ковзнули вельми зацікавленим поглядом.

— Я дізнався, що Ви сильний маг. У мене давно не було радників – магів.

— Це пропозиція чи образа? - уточнила я.

Чоловік раптом засміявся.

— Вибачте, моя люба Еріеле, це ні в якому разі не відмова.

— Я не сильна в політиці, Ваша Величносте. А щодо магії… Ви маєте рацію.

Чоловік зупинився, і ми повернулися один до одного. Деніель кинув погляд у бік графа, про щось задумавшись.

— Тейрен був колись радником і магом у мого батька. Батько завжди казав, що… поруч із ним він почувається у безпеці. Але, на жаль, часи змінилися, сталося багато подій. Я пропонував йому не раз повернутися до палацу. Але він навідріз відмовляється.

Я не стала обертатися і кидати погляди на графа. Я намагалася зрозуміти таємне значення слів імператора.

— Бажаєте повернути його? - уточнила я.

Деніель хмикнув і глянув на мене. Ми знову розпочали рух.

— Навряд чи Вам це вдасться, Еріеле.

— Люблю важкі завдання. Але що стосується у такому разі принцеси Алії?

Імператор завів руки за спину. Такий дивний, старомодний жест. Він не відразу відповів, ретельно обмірковуючи свої слова.