Розділ 1.

— Здається, ти вибрав не ту няньку. Я на цю роль не підходжу. Вибач. Тобі ще налити? - спитав я і простяг руку з пляшкою аренті.

— Ні, дякую. З мене досить. Та й тобі радив би. Адже день тільки на подвір'ї, - з явним докором у голосі помітив Ерлоу. Я не відреагував на його зауваження чи як його… дружню пораду? Налив собі повну склянку і одним ковтком відпив одразу половину.

Я глянув у вікно, примружився при яскравому сонячному світлі.

— Мені нема до кого більше звернутися, Тейрен. Ти - мій друг. Дівчинка втратила батьків. У мене безвихідне положення: імператор відправляє мене на західні землі. А це мав бути її перший бал.

— На довше залишиться незайманою, - скривився я, прикрив очі і поклав голову на спинку крісла. Відучора головний біль не минав. Я намагався заглушити його спочатку зіллям, а потім просто плюнув і вирішив, що ніщо так не лікує як якісне і смачне аренті.

— Дівчина зовсім не така…

— Начхати. Я – не нянька. Ні для неї, ні для кого б там не було ще, Ерлоу.

— А якщо я скажу, що справа не лише у її першому виході у світ?

Я дивився на свого друга. І чому він обрав саме сьогоднішній день для таких розмов? Відставив склянку, трохи випростався в кріслі і запитливо дивився на нього, чекаючи продовження.

— Східні землі вважають, що якщо об'єднатися з нашими, вони зможуть зупинити війну з півночі. Незабаром до палацу прибуде принцеса Алія. Імператору повідомили про важливість цього союзу. Усі його радники проголосують за цей шлюб. І ти розумієш, що їх зовсім не лякає війна, а спокушає щось інше. Наш юний і безмозкий імператор повністю довіряє своїм... помічникам. І виконає те, що від нього вимагається. Тобто одружиться з принцесою Алією.

— І чим може допомогти твоя ця... підопічна? - зітхнув приречено я. - Скільки ти казав їй років? Вісімнадцять? - з їдким глузуванням промовив я.

Ерлой скривився і сердито подивився на мене. Я лише знизав плечима і посміхнувся. А що саме він від мене чекав?

— Так, їй вісімнадцять. І вона готова виконати свою роль.

— Яку роль, Ерлоу? Ти так і не сказав.

— Запобігти цьому шлюбу, Тейрене.

Я дивився на свого друга і чекав, що він сам скаже, що це все жарт. Але ні. Він сидів із таким серйозним виглядом, що мені стало вже не по собі. Я голосно засміявся.

— Хочеш із вісімнадцятирічного дівчиська, своєї підопічної, зробити коханку імператора і розірвати цей шлюб?

— Еріел має особливу магію. І красу. Вона зможе. Я впевнений в цьому.

Я взяв склянку і залпом допив весь її вміст. А потім послав свого друга... до демонів.

— Ти не розумієш…

— Навіть не намагаюся, - різко відповів я і потягнувся до наступної пляшки.

Ерлоу мовчки спостерігав за мною. А я чекав, коли він забереться до піднебесних псів.

— Пройшло стільки часу, а ти досі не відпускаєш їх,— почув я тихий голос.

— Не ваша собача справа! - огризнувся я і біль знову пронизав мене зсередини.

— Нині нам потрібна твоя допомога. За стільки років я не просив тебе ні про що. Зроби це заради мене, заради нашої дружби, заради імперії.

— О, ні, не смій навіть згадувати про вірність і відданість імперії, Ерлоу! - вибухнув я і зіскочив з крісла. – Імперія забрала у мене все…

— Отже, зроби це заради мене! – у свою чергу вибухнув чоловік і також підвівся зі свого крісла. - Досить пити і спопеляти себе болем! Зроби перерву та вийди в люди. Після своєї місії можеш тут хоч поринути у свій морок і холод!

Ерлой натяг на себе сильніше хутряне пальто, вказуючи, що справді замерз. Усім було холодно у моєму замку. Усім, тільки не мені. Я стояв в одній сорочці із закоченими рукавами і мені було абсолютно… не холодно. Після смерті дружини я нічого не відчував: ні холоду, ні тепла. Тільки один біль мучив моє тіло і душу.

  Я взяв пляшку зі столу і спокійно пройшов до дверей.

— Вихід ти знаєш де, Ерлоу, - кинув я йому і покинув приміщення.

*****

— Я не був на балах уже багато років, - зітхнув я приречено.

— Чудовий, не натягнутий привід повернутися у суспільство, — посміхнувся Грей, один із небагатьох моїх друзів, які ще залишились у цьому світі. Я зовсім не обривав з усіма зв'язок після всього того, що сталося, просто… замкнувся у собі, замкнув себе у своєму замку, подалі від імператорського палацу та всіх його справ.

Я поставив на стіл порожню склянку. Аренті обпалило мені горло та груди. Потрібно якось не напитися на цьому проклятому балу. І як я погодився на це? Просто хотів відплатити послугою за минулі добрі справи своєму давньому другові. Один бал. І нехай потім котиться до всіх демонів. Я не міг зрадити нашу дружбу, хоч мені й здавалося, що весь його план – повне марення. І як йому не шкода дівчину? Але якщо вона згодна стати коханкою імператора ... всі жінки однакові, врешті-решт.

Грей зголосився мені допомогти так само, як і я Ерлоу. Одна лише різниця: Грею було набагато менше років, щоб вивести у суспільство вісімнадцятирічну дівчину. А ось мій вік, гм, якраз підходив їй у… няньки-опікуни.