Розділ 11

— Що це? – Гліб перевів погляд з екрана на мене.

— «Крижане серце», — відповіла я, невинно усміхаючись. — Щось не так? Це мій улюблений фільм.

— Це мультфільм, — виправив він. — І скільки тобі років? Пʼять?

Я закотила очі та зручніше влягалася у джакузі, зосереджуючи увагу на екрані.

— Ти сам дозволив мені обирати, Глібе. Змирися і почни дивитися в екран.

— Там нецікаво. Дивитимуся на тебе.

У мене щоки ледь спалахнули, але я вдала абсолютну байдужість та пробурмотіла:

— Як хочеш.

Рукою я підсунула до себе ближче тарілку з фруктами та зірвала одну виноградину. Я думала, що йому швидко набридне дивитися на мене, але ось уже минула четверта частина мультфільму, а він так і не відвів погляду. Я уже не могла їсти стільки фруктів, тож почала повільно пити шампанське. Робила я це тільки для того, щоб зайняти себе і не думати про його зелені очі.

— Довго ти ще робитимеш це? — не витримала я.

— Що саме? – спитав Гліб, піднявши одну брову.

— Припини витріщатися на мене!

— Чому?

Я намагалася придумати якесь розумне пояснення, але його просто не було. Ми лежимо разом у джакузі, і він так близько, що наші тіла майже торкаються. Я не можу змусити його відвернутися від мене. Хіба що доведеться виколоти йому очі.

— Тобі ж це подобається, — раптом сказав він, наблизившись до мене обличчям. — Визнай це, Аміно. Ти вся палаєш від однієї думки про те, що я дивлюся на тебе.

Я засміялася та заперечливо похитала головою.

— Знала, що ти самовпевнений, але це вже занадто. До речі, — я підняла келих, — дякую за шампанське і фрукти. Це єдине, від чого я отримую задоволення на цьому побачення.

Гліб підсунувся ще ближче так, що його губи ледь торкнулися мого вуха. Я напружилася та відчула його долоню на своїй нозі. Він почав лагідно погладжувати її вверх і вниз, змушуючи мене задихатися.

— Я можу дати те задоволення, яке тобі справді потрібно, — прошепотів Гліб мені на вушко.

І знову моє тіло зрадницьки затремтіло. Я до болю прикусила нижню губу, щоб стримати чергову хвилю тепла. Зібравши весь самоконтроль, я скинула його руку зі своєї ноги та відплила від нього в інший кінець джакузі.

— Ти втратив свій шанс, коли не захотів поцілувати мене, — сказала я, гордо здійнявши підборіддя вище.

— З чого ти взяла, що я не хотів? — Гліб злегка примружив очі.

Я відкинулася на спинку джакузі та підняла свою праву ногу, впираючись стопою до його живота. Мʼязи преса під моїми пальчиками напружилися. Я провела ногою вверх, до його грудей, а тоді знову опустилася нижче. Так, мені подобалося дражнити його. Але ще більше задоволення я отримувала тоді, коли торкалася до цього гарячого тіла.

— Ти сказав «ні», — нагадала я, глянувши йому в очі. — Тому всі наступні рази «ні» говоритиму я. Зрозумів?

Я востаннє провела своєю стопою по його животу і вже зібралася забрати ногу, як він раптом спіймав її рукою. Я ахнула, коли Гліб різко притягнув мене до себе так, що я опинилася на його колінах. Мої стегна розсунулися по обидва боки від його тіла, і я мокрими руками вперлася до джакузі позаду Гліба. Він підняв на мене свій погляд, а я затамувала подих, щоб заспокоїти своє важке дихання. Раптом відчула його руки на своїх сідницях. Він просунув великі пальці під край купальника та почав легко погладжувати мою шкіру.

Це ненормально! Він мій ворог, чорт забирай! Мене не має збуджувати те, що він робить своїми пальцями, губами, язиком… Здається, у мене починає голова йти обертом.

— Зрозумів, — тихо прошепотів Гліб. — Але я знаю багато способів, які змусять тебе передумати.

— Бажаю успіхів у твоїх невдалих спробах, коханий, — солодко прощебетала я.

— Твоє заперечення — це єдине, що матиме невдалий успіх, Полуничко.

Я насуплено звела брови, дивлячись на нього. Полуничка? Звідки це взялося?

— Чому ти назвав мене так? — поцікавилася я.

Він опустив погляд на мої губи, і вони раптом почали приємно поколювати. Мені чомусь захотілося, щоб він повторив те, що робив раніше з моєю нижньою губою. Це було дуже гаряче та спокусливо.

— Бо мені дуже сподобалося бачити, як її сік стікає по твоїх соковитих губах.

— Гм… — я нахилилася ближче до його обличчя та прошепотіла йому в губи. — Тобі залишається лише згадувати, бо це більше ніколи не повториться.

— Це ми ще побачимо, — Гліб подарував мені нахабну усмішку, — Полуничко.

Я сповзла з його колін та почала вилазити з джакузі.

— Що ти робиш?

— Збираюся додому. Я допила усе шампанське, а тут більше нема нічого цікавого.

— А як же твій мультфільм? – спитав Гліб, махнувши рукою на екран.

— Я стільки разів бачила його, що мені вже нудно, — я знизала плечима.

— Зачекай! Я зараз принесу ще шампанського. Всередині є мінібар.

Гліб з легкістю вибрався з джакузі та випрямився у весь зріст.

— Хочеш напоїти мене, щоб я переспала з тобою? — підозріло спитала я.

— Що? Ні. Ну, тобто, я не проти переспати з тобою. Але ти сама сказала, що тобі нудно без алкоголю.

— Це тому що ти не розважаєш мене! — дорікнула я.

— Що з тобою сталося, Аміно? — Гліб розгублено похитав головою. — Все ж йшло так добре.

У тому й проблема. Все було занадто добре. Настільки, що я мало не втратила глузд. Якби він поцілував мене в тому джакузі, то я б уже, напевно, гола звивалася на його колінах. І найгірше те, що я хотіла цього. Мені треба боятися його, а не… бажати.

— У мене голова розболілася, — пробурмотіла я та потерла свою шию. — Поїхали додому.

Я розвернулася та почала іти до скляних дверей, щоб повернутися в номер та перевдягнутися у свою сукню.

— Тобі не сподобалося побачення? — голосно спитав Гліб.

Я озирнулася та побачила, що він справді був стурбований цим. Мій погляд пройшовся цією красивою терасою, джакузі, величезним екраном. Я ніколи не була на таких побачень. Ніхто раніше не робив для мене нічого подібного. Я хотіла, щоб Гліб нормально поводився зі мною, але він не мав настільки вражати мене. Це все суттєво ускладнює. Я не можу дозволити собі привʼязатися до цього чоловіка.

— Це було… — я запнулася.

Неймовірно, романтично, красиво, приголомшливо, приємно, незабутньо, захопливо, весело, пристрасно… Тисячі епітетів крутилися у моїй голові, але врешті-решт я витиснула з себе:

— Нормально.

Гліба, мабуть, не вразила моя відповідь, бо він відвів погляд та підійшов ближче до загорожі на терасі, глянувши на неповторний вигляд міста.

— Я хотів, щоб ми разом зустріли тут схід сонця, — сказав він тихо, та я почула. — Але… Начхати!

Я стиснула губи від легкого відчуття провини. Гліб глянув на мене, і у мене в грудях неприємно закололо, коли наші погляди зустрілися. Невже він справді сподівався на те, що я залишуся тут з ним на всю ніч, щоб зустріти світанок? Це було ще романтичніше, аніж усе, що він зробив до цього…