Розділ 7

І поки мій молодий привабливий інструктор пояснював мені загальні правила, я лише й робила те, що мило усміхалася та хихикала. Можливо, я була схожа на дурепу, але як же це дратувало Гліба. Він постійно кидав на мене попереджувальні погляди. Як зараз, наприклад. Його зелені очі звузилися, а вираз обличчям говорив, що я дограюся. Я помахала йому пальчиками, а тоді звернула увагу на Артема — так було звати інструктора.

— Важливо розпочати з правильної стійки, — заговорив він. — Для початку потрібно розставити ноги на ширині плечей і розподілити вагу рівномірно між стопами.

Я кивнула головою та розсунула ноги, хитаючи стегнами вліво-вправо, щоб знайти баланс.

— Ось так? — спитала я, широко усміхаючись.

Він підійшов до мене ззаду, майже впритул. Я відчула, як його руки лягли на мої стегна, допомагаючи мені стати в правильну позу. Не впевнена, що у цьому дійсно була необхідність. Він швидше скористався можливістю облапати мене. В будь-який інший момент я б уже зарядила ключкою йому в пах, але варто було побачити гнівний погляд Гліба, як я вирішила не зупинятися.

— Коліна злегка зігнуті, – Артем провів руками вниз по моїх ногах. — Спина повинна бути прямою, руки вільно звисають перед тілом. Зосередь очі на мʼячі. Тепер…

Він провів руками вверх, і наче зовсім випадково зачепив мої сідниці. Можливо, мій легкий флірт змусив його думати, що я не проти порозважатися з ним. Але насправді я просто використала його, щоб…

— Забери руки від моєї нареченої! — почувся позаду грубий голос Гліба.

Я прикусила губу, щоб стримати свою задоволену усмішку. Не думала, що мені вдатися так швидко спровокувати його.

— Ой, я… — Артем почав відступати.

— Коханий, що ти тут робиш? — невинно спитала я, озирнувшись на Гліба. — Хіба тобі не час забивати мʼяч у лунку з твоєю командою?

— Якщо ти просто зараз не відійдеш від нього, то я забʼю когось, – пригрозив він.

Я закотила очі та невдоволено похитала головою, спираючись руками на ключку.

— У нас урок! Ти сам сказав, що зайнятий грою зі своїм батьком. Я просто знайшла для себе цього милого професійного інструктора. Він т-а-а-к добре пояснює!

— Я бачив, — буркнув Гліб і перевів свій погрозливий погляд на Артема. – Зникни!

Той одразу ж заметушився, витираючи долоні до своїх штанів. Цей хлопець здавався мені сміливішим, коли відкрито лапав мене.

– Так, я… Я згадав, що маю інші справи.

— Почекай! – мій тон звучав обурено. — У нас урок. Ти не встиг розказати мені основні деталі щодо ударів.

— У мене нова група через пʼять хвилин, – похапцем сказав хлопець. – Хорошої вам гри!

Він попрямував геть так швидко, що мало не перечепився на полі. Я роздратовано фиркнула та подивилася на Гліба, схрестивши руки на грудях.

— Ти злякав його!

— Хай дякує, що не вбив, – огризнувся Гліб.

— У тебе якесь маніакальне бажання вбивати. Не пробував поспілкуватися з лікарем?

— Ні. Він не мав права тебе торкатися, Аміно.

Я здригнулась, коли чоловік підійшов упритул до мене. Уся моя впевненість раптом зникла, натомість зʼявився дивний страх. Моя шкіра покрилася сирітками. Мені раптом стало холодно, а за мить жарко. Я усіляко намагалася ігнорувати ці дивні відчуття всередині.

— Він просто допомагав мені стати у правильну позицію!

— Пояснення техніки не потребує зайвих дотиків, якщо ти раптом не знала.

— Та невже? – я схилила голову вбік і запитально здійняла обидві брови. — Може, спробуєш тоді навчити мене грати, не торкаючись?

— Послухай, Аміно… – Гліб раптом спіймав мене за руку вище ліктя та різко притягнув до себе так, що я вражено ахнула. — Припини мене провокувати. Чи ти думаєш, я не розумію, для чого ти все це робиш? Щоразу кидаючи мені виклики, ти ведеш дуже небезпечну гру.

— Я не винна, що ця гра виявилася такою захопливою, — тихо сказала я, не зводячи погляду з його очей. Моя рука легенько лягла на груди Гліба, і я пальчиком обережно провела вниз. — І не вдавай, що тобі це не подобається.

— То ти тепер фліртуєш зі мною? — спитав він, звузивши очі. — Знаєш, у чому основна проблема цієї гри?

Я заперечливо похитала головою та легко пальцями зімʼяла приємну тканину його футболки. Мені здається, що робила я це несвідомо. Мої пальці не могли перестати торкатися його гарячого тіла.

— Я не розумію, коли ти справжня зі мною, а коли… — Гліб відійшов від мене та змахнув ключкою в повітрі, — граєш.

Річ у тім, що я ніколи не була справжньою з ним. Я фліртувала, діставала його своїм сарказмом, вдавано усміхалася, але ніколи не була собою. Але що він хотів? Щоб я відкрилася йому, довірилася? Він шантажем привʼязав мене до себе без жодних вагомих на це причин. Я була найбільш використаною людиною в його оточенні. Мені залишалося лише грати, бо якщо він копне глибше і всі мої темні секрети виберуться назовні… Я не могла цього допустити.

— Що ж, – я знизала плечима та відвела погляд, — думаю, тобі варто повертатися до гри. Лізочка, мабуть, уже зачекалася. Я сама тут розберуся.

Я розвернулася до нього спиною, очікуючи, що він піде геть. Але Гліб продовжував стояти на місці, і це змушувало мене ніяковіти. Я навіть не знала, як правильно тримати ключку. Покрутила її в руках та зрештою стиснула обома долонями.

— Ти неправильно тримаєш, — заговорив він і підійшов так, щоб дивитися на мене збоку. — Поклади ключку по діагоналі вздовж пальців лівої руки, великий палець має вказувати вниз. Тепер поклади праву долоню, щоб вона накривала великий палець лівої руки.

– Що? — перепитала я та насупилася. – Нічого не розумію. Права, ліва, великий палець…

– Ось так! – Гліб показав правильний хват на своїй ключці, але я не могла ніяк повторити цього.

— Уф, я не можу! Підійди й допоможи.

Йому явно не хотілося цього робити. Або він просто вдав невдоволення. Зрештою, Гліб залишив свою ключку на траві та став позаду мене. Я відчула, як його груди притиснулися до моєї спини, коли він обійняв мене. Його пальці швидко знайшли мої.

— Цей сюди, — тихо говорив він, поправляючи положення моїх пальців.

Я не могла ніяк зосередитися через те, що Гліб стояв так близько. Його тепло просочувалося крізь тканину одягу, а запах проникав у мої легені. Я злегка прикусила губу, намагаючись ігнорувати відчуття, які викликали його дотики. Мені стало гаряче, хоча я стояла лише в топі та короткій спідниці. Більша частина мого тіла була відкритою, але я відчула, як піт зібрався на моїй потилиці. Що, бляха, відбувається?

— Зрозуміла? – спитав Гліб, повернувши голову до мене.

Про що це він? Я не слухала! Його долоні все ще лежали поверх моїх, тримаючи ключку. Я кивнула головою та подивилася на нього. Коли наші погляди зустрілися, моє тіло злегка затремтіло.

— Ось бачиш! — прошепотіла я. — У цій грі пояснення неможливі без дотиків.

Він видихнув та втомлено заплющив очі, прекрасно розуміючи, що я знову зробила переможний хід. Мої губи розтягнулися в гордій усмішці, а Гліб похитав головою, опустивши голову вниз. Усе одно я встигла помітити, що його губи здригнулися, наче він хотів усміхнутися.

— Хитрунка, — тихо пробурмотів Гліб і врешті-решт забрав свої руки.

Мені одразу ж забракло його тепла. Особливо, коли повіяв вітер, і моя спідниця трохи піднялася вверх. Але я продовжувала усміхатися, радіючи своїй черговій маленькій перемозі. І в цей момент я раптом відчула неприємне печіння на своїх сідницях.

— Ай! – скрикнула я, підстрибнувши на місці. — Ти щипнув мене за зад?!

– Зосередься, кохана, — серйозним  тоном сказав він. — Твій погляд зараз має бути на мʼячі.

— Тоді тобі краще відійти якнайдалі від моєї дупи, щоб я раптом не переплутала мʼяч з твоєю головою! — огризнулася я, сильніше стиснувши в руках ключку.

Гліб тихо присвиснув і відійшов убік, засунувши руки в кишені своїх штанів. На секунду наші погляди зустрілися, і мені не вдалося стриматися усмішки, хоч як би я не старалася…

Він так і не повернувся до гри в командах. Натомість Гліб присвятив увесь цей час мені. Що ж, схоже, провокація з інструктором непогано спрацювала. Але під час нашого уроку, батько Гліба покликав його поговорити. Я не хотіла залишатися сама, тому вирішила піти до вбиральні.

За час нашої гри я трохи спітніла, тому намочила руки холодною водою та почала прикладати їх на шию та декольте. Уже коли я витиралася паперовими рушниками, двері до вбиральні відчинилися. У відбитку дзеркала я побачила Лізу, що зупинилася позаду мене.

— Усі кабінки вільні, — сказала я їй.

— Я прийшла сюди не для цього, – буркнула вона, схрестивши руки на грудях.

— Для чого тоді?

— Як ви познайомилися? – Ліза примружила свої очі та злегка схилила голову вбік.

– Думаю, про це тобі краще запитати у Гліба. Ох, вибач! – я зробила співчутливий вираз обличчя та театрально поклала праву долоню собі на руку, виблискуючи діамантом на пальці. — Я забула, що він порвав з тобою після твоєї зради.

— Ти… Ти знаєш? — здивувалася вона та одразу ж випрямилася. — Він не міг сказати тобі.

— О, він навіть відео мені показав.

Дівчина зблідла. На ній зовсім не було лиця, а мене це тільки забавляло. Так їй і треба! Мало того, що вона кохалася з моїм Владом, то тепер ще й Гліба націлилася повернути. А от і ні! Принаймні поки я не розберуся з цим усім.

— Ви спали? – раптом спитала вона.

Я трохи розгубилася, бо це запитання здалося мені дивним і надто особистим. Але якщо це зачепить її, то я готова збрехати.

— Ми заручені, — сказала я очевидне та засміялася. — Звісно, ми спали! Навіть уранці перед приїздом сюди у нас був гарячий секс. Знаєш, Гліб інколи буває дуже нетерплячим.

Ліза опустила погляд униз та почала знервовано жувати нижню губу. Вона, здається, зібралася іти геть, але в останній момент зупинилася біля дверей та озирнулася на мене.

— Дивно, — промовила дівчина, оглянувши мене з ніг до голови. — Бо за два роки наших стосунків він ні разу не торкнувся мене.

Вона кинула останній зневажливий погляд у мій бік, а тоді вийшла з вбиральні, залишаючи мене розгубленою та вкрай спантеличеною такими словами.

Я не могла викинути це зі своєї голови. Навіть коли ми їхали з Глібом в автомобілі, я думала про те, щоб спитати у нього, чи це правда. Невже він справді не був близьким з Лізою? Але вони зустрічалися! Вона навіть була його нареченою деякий час. І Гліб, здається, не такий чоловік, що відмовлятиметься від сексу. Хіба що у нього є причини на це і… таємниці.

Коли автомобіль зупинився біля мого підʼїзду, я сказала тихе «бувай» та буквально вистрибнула з автівки. Почала швидко іти вперед, не звертаючи уваги на кроки позаду. Я відчинила двері підʼїзду та вже зібралася зачинити їх, як чоловіча рука зупинила мене.

— Що ти робиш? — здивовано спитала я в Гліба, що увійшов до підʼїзду слідом за мною.

— Іду з тобою, – спокійно відповів він.

Я почала підійматися сходами, помічаючи, що чоловік справді прямує за мною.

— Навіщо?

Я зупинилася на верхній сходинці та уважно подивилася на Гліба. Він сперся однією рукою до поручнів, подарував мені одну зі своїх хитрих посмішок і сказав:

— Хочу познайомитися з твоїм сусідом.