Розділ 4

Я це не надіну! В жодному разі я не прийду на свої заручини у цій скромній сукні молочного кольору.

Коли курʼєр приніс мені пакунок, і я витягнула звідти чохол з цією сукнею, то одразу ж зрозуміла, що це абсолютно не мій стиль. Але я вирішила дати їй шанс та навіть приміряла. Вона досягала до самого низу. І ні, проблема не в довжині, адже я не проти довгих суконь, але тут був усього лише невеликий розріз ззаду. Я ні дихати, ні рухатися у ній нормально не могла. Це я вже мовчу про відсутність навіть натяку на декольте чи відкриту спину. Мені було спекотно та важко. Я якнайшвидше зняла її з себе та почала ритися у своїй шафі в пошуках чогось кращого. Як я могла довіритися смаку Гліба? Очевидно, що він нічого в цьому не тямив! Краще хай він подавиться слиною, коли побачить мене, аніж я буду весь вечір мучитися у незручній сукні.

Червоний… Провокативно, яскраво, сексуально — саме такий вигляд я вирішила мати в цей особливий вечір. Якщо вже вражати, то на повну.

Гліб відправив по мене водія, тож я у всій своїй красі вже поспішала на цей захід. А що це взагалі за захід? Я й гадки не мала. Та мені водночас було все одно. Я поправила розріз на сукні та оглянула свої ноги, щоб перевірити чи достатньо добре нанесла олійку з шимером. Вони блищали так, наче я от-от вийду на показ шоу Victoria’s Secret. І в поєднанні з цими золотистими босоніжками на високих підборах – це було шалено. Я поправила своє волосся та оглянула макіяж у маленькому люстерку, яке витягнула з сумочки. Трішки підвела блиск на губах, щоб губи візуально здавалися більшими. І все! Ось тепер я була задоволена собою та своїм виглядом.

Автомобіль зупинився біля розкішного готелю. Я одразу ж помітила Гліба, що стояв біля входу з якимось молодим хлопцем. Він наче відчув мій погляд, бо повернув голову до автівки тоді, коли водій відчинив для мене дверцята.

Спочатку з автомобіля вилізла моя нога. Мені здалося, що такий вихід буде дуже ефектним. Бракувало лише червоної доріжки та спалахів камер. Я широко усміхнулася, коли нарешті вибралася з автівки й вирівнялася.

Гліб завмер, оглядаючи мене з ніг до голови. Мені здалося, що він зблід. Його рука піднялася вверх, і чоловік розстібнув верхні ґудзики. Я почала іти до нього, показуючи свою найкращу усмішку. Серйозно, я почувалася так, наче вийшла на подіум якогось модного показу. Вся увага виключно на мені та моєму образі.

Поки він розглядав мене в цій червоній відкритій сукні, я не могла прочитати на його обличчі справжні думки. Але коли наші погляди зустрілися… Упс! Здається, хтось злиться.

– Привіт, — привіталася я. — Приємно, що ти вирішив зустріти мене тут.

— Ого! — тихо сказав незнайомий хлопець. — То це вона?

Я подивилася на Гліба, який продовжував мовчати. Мій погляд перейшов на того, хто стояв одразу ж біля нього.

— Напевно, — відповіла я з усмішкою. — Що він розповідав про мене? Казав, що я неймовірно приваблива?

— Не зовсім так, але думаю, що саме це він мав на увазі. А… Ем, Глібе, ти взагалі попереджав її, що це за захід?

– Ні, — буркнув той.

Він відвернув голову вбік і заплющив очі, ніби намагався заспокоїтися. Мені здалося, що з його носа зараз піде пара, як у бойового бика. А я була схожа на матадора, що ще більше вибішувала його своєю червоною сукнею.

— Ми сьогодні відзначаємо річницю смерті нашої бабусі, — максимально лагідно пояснив мені хлопець.

— О! — моя усмішка впала, змінюючись на розгубленість. — Незручно вийшло.

— Я ж надіслав тобі сукню. Чому ти прийшла в… — Гліб запнувся, показуючи на глибокий виріз мого декольте.

— Мені не сподобалася та сукня. Ти її взагалі бачив? Я навіть дихати не могла в ній. Коли глянула в дзеркало, то зрозуміла, що це зовсім не я. У тій сукні я була схожа на черницю. І ти не міг обрати кращого дня для заручин? Річниця смерті твоєї бабусі! – я сплеснула в долоні. — Вау, як романтично! Завжди мріяла про таке освідчення.

Я невдоволено схрестила руки на грудях та постукала ногою по асфальту.

— Це не таке освідчення, як ти собі уявляєш. Я просто мав перед родичами представити тебе як свою наречену.

— А-а-а… Тобто зізнаватися мені в коханні та опускатися переді мною на одне коліно ти й не збирався?

Я з очікуванням подивилася на нього. Можливо, я й проти привселюдного освідчення, але побачити Гліба на колінах мені ой як хотілося.

— Навіщо? – спитав він, насуплено звівши брови. — Усе й так не насправді.

Я підозріло глянула на незнайомця та звузила свої очі. Як багато цей хлопець знає і чому Гліб розкриває всі секрети біля нього?

— Я брат, – швидко пояснив той, кивнувши головою в бік мого «нареченого». — Його молодший брат, Антон.

— Аміна, – представилася я. — То що робитимемо? Коли відбудеться шоу?

— Ніякого шоу не буде, – пробурмотів Гліб.

Я підняла свою праву руку та порухала пальцями просто перед його обличчям.

— Хтось ще має надіти каблучку мені на палець.

Він спіймав мою долоню своєю рукою, а іншою поліз в кишеню штанів. Я прослідкувала поглядом за тим, як він витягнув звідти каблучку навіть без коробочки. Не знаю чому, але я не стримала свого розчарованого зітхання.

— Не зовсім романтично, — тихо буркнула собі під ніс.

— На твоєму пальці зараз каблучка за пʼять мільйонів, — сказав він, відпускаючи мою руку. — Досі вважаєш, що це не зовсім романтично?

У мене відвисла щелепа, коли я побачила ту саму каблучку. Чомусь я була впевнена, що Гліб купив іншу. Але ось на моєму пальці красується величезний діамант з розсипом дрібніших.

— Ти жартуєш… – приголомшливо прошепотіла я.

— Ніколи, Аміно, – серйозний голос змусив мене підняти погляд на його обличчя. — Запамʼятай, що я ніколи не жартую. А от ти граєшся з вогнем.

Він підійшов на крок ближче, і я відчула, як моє серце в грудях забилося швидше. Я затримала дихання, сподіваючись, що він не помітив реакцію мого тіла на це неочікуване втручання в мій особистий простір.

— Може, мені подобається з ним гратися? — тихо спитала я, не зводячи з нього очей. – Я не боюся.

— А варто було б, – прошепотів він.

Я напружилася. Це було попередження? Не знаю, але звучало саме так. Раптом він узяв мене за руку, і моє тіло миттю відреагувало на це легким тремтінням. Господи, що це зі мною? Мені треба зібратися.

— Ходімо, кохана. Познайомлю тебе зі своїми рідними.

Коли їхала сюди, то взагалі не хвилювалася за це. Мені було відверто байдуже. Але зараз чомусь відчула, як скрутило всі нутрощі. Не те щоб я турбувалася про те, як батьки Гліба відреагують на мій вигляд. У голові несподівано загорілася лампочка з геніальною ідеєю. Якщо я не сподобаюся його мамі, то вона може переконати свого улюбленого синочка не одружуватися зі мною. У цьому був сенс. Я так задумалася про це, що не одразу помітила руку Гліба, яка лягла на мій поперек поверх тонкого шовку. Добре, що це не був дотик до голої шкіри, бо я б, мабуть, точно обпеклася.

Чоловік повів мене всередину готелю. Тут був ресторан, куди ми власне і попрямували. Я натягнула на обличчя привітну посмішку. Ну і що з того, що це вшанування памʼяті його покійної бабусі? Вона ж не померла сьогодні. До того ж Гліб не уточнював, що це за «захід».

Коли ми проходили повз столики у ресторані, я одразу ж помітила великий стіл у відділеній частині залу. Якась жінка повернула голову в наш бік. Її очі розширилися, а рот відкрився від здивування. Вона поклала свою долоню собі на груди, переводячи погляд з мене на Гліба. Жінка обережно штовхнула чоловіка, що сидів поряд з нею, і той теж глянув на нас. Його очі були такими ж темно-зеленими, як і у Гліба. Риси їхніх облич майже ідентичні, тож я одразу збагнула, що це його батько.

— Синку, — прошепотіла, як я зрозуміла, мама Гліба, — хто це?

Я спробувала тримати свою усмішку навіть тоді, коли його рука по-власницьки обійняла мене за талію.

— Мамо, тату, – звернувся він і провів поглядом усіх гостей, — дядьку, тітко… Хочу представити вам свою наречену.

Я повернула голову до нього в цей момент, і наші погляди зустрілися. Несвідомо моя рука лягла поверх його долоні на моєму животі. Таким чином усі могли бачити каблучку на моєму пальці.

– Познайомтеся, – продовжив він, блукаючи своїми очима по моєму обличчю, — це Аміна.

Я декілька секунд непорушно дивилася на нього, відчуваючи дивний жар у тілі, що підіймався від грудей до шиї та щік. Нарешті я змусила себе відвести погляд, щоб оглянути усіх за столом.

— Вітаю! — сказала своїм наймилішим голосом. — Приємно з вами познайомитися.

— Нічого не розумію, – пошепки буркнула його мама. — Куди поділася Ліза?

— Вона…

Не встиг Гліб договорити, як за нашими спинами почувся голос:

— Я тут.

Елегантна, стримана, вродлива, вишукана… Це абсолютно не те, що я очікувала побачити. Висока білявка в скромній білій сукні довжини міді ввічливо усміхалася усім. На ній майже не було макіяжу, що явно суперечило моєму яскравому образу. Вона виглядала як янгол у людській подобі — чиста й невинна. Ніколи б не подумала, що така дівчина може зраджувати. Я перевела погляд на Гліба, помічаючи, як байдуже він дивився на неї. Може, в цьому і була причина? Може, він був таким байдужим до неї, що вона вирішила знайти втіху на стороні? Ні, я в жодному разі не шукала їй виправдання. До того ж Влад сказав, що вона його звабила. Я примружила очі. Можливо, за цією невинністю ховалася її справжня суча натура?

— Ми… — Ліза глянула на Гліба та одразу ж зашарілася. — Ми прийняли рішення розійтися.

— Ох, чому? Ви були майже два роки разом!

Його мама мала такий вигляд, наче їй щойно розбили серце.

Агов, узагалі-то я тут — нова наречена твого сина! Хотіла помахати їй рукою, щоб вона нарешті помітила мене.

— Так, але усе рано чи пізно закінчується, — максимально спокійно відповіла дівчина. — Просто ми обоє були нещасливі у цих стосунках. Я рада, що Гліб знайшов своє кохання.

Вона спробувала усміхнутися батькам Гліба, які явно не були раді таким новинам.

— Може, ми вже сядемо нарешті? — почувся голос Антона. — Я не хочу стирчати тут, поки на столі стільки смачної їжі.

— Антоне! – невдоволено обурилася його мама. — Це річниця смерті твоєї бабусі.

— Знаю-знаю, — хлопець закотив очі. – І всі ми зібралися тут, щоб нарешті розкрити її заповіт.

Я глянула на Гліба, який злегка посміхнувся кутиками губ. У цій посмішці так і читалася хитрість, зухвалість, перемога. Він явно знав більше, аніж усі інші за столом. Я відчула, що його тіло здригнулося в передчутті. Гліб на щось чекав… На розкриття заповіту. Мабуть, саме там ховалися відповіді на всі мої запитання.